1 березня 2023 року парламент Фінляндії (Едускунта) майже одноголосно схвалив вступ країни до НАТО.. Свої голоси «за» віддали 184 депутати із 200. Після того, як заявку Фінляндії підтримають Угорщина та Туреччина, вона офіційно стане членом Північноатлантичного альянсу.. Таким чином, Фінляндія остаточно відмовилася від багаторічної політики нейтралітету і своїм прикладом посилила можливість та реалістичність використання моделі «фінляндизації» якоїсь із країн, зокрема Україною..

[see_also ids\u003d"

Варто зазначити, що ще донедавна проблема «фінляндизації» широко обговорювалася в українському публічному просторі.. Приклад Фінляндії в історичному контексті наводився як успішна ілюстрація країни, якій вдалося побудувати ефективну економіку і стати заможною країною з високим рівнем життя, залишаючись осторонь військово-політичних блоків.. Більш того, наратив «фінляндизації» просувався як альтернатива євроатлантичній перспективі України, яка могла б задовольнити Росію та запобігти ескалації напруженості між двома країнами.. Але все змінило широкомасштабне військове вторгнення Росії, продемонструвавши цілковиту неможливість цієї політики в українському контексті, а також поверхове розуміння самого феномену.

Що ж таке політика «фінляндизації»? І що про неї думають фінські вчені? Про це ми запитали їх у серії інтерв'ю у рамках проекту Школи політичної аналітики НаУКМА «Моделі безпеки для України: від нової Січі до нових альянсів».

Професор міжнародних відносин, директор Гельсінського колегіуму прогресивних досліджень Туомас Форсберг характеризує «фінляндизацію» як політику умиротворення більшої сили, тобто Росії. " За словами вченого, хоча така політика ніколи не підтримувалася у фінському суспільстві, але після завершення Другої світової війни сприймалася фінською політичною елітою як ключ до збереження суверенітету та недопущення великих територіальних втрат. Водночас Форсберг вказує на те, що політика «фінляндизації» мала чітко інструментальний характер.. Подібної оцінки дотримується і доцент університету Хельсінкі Катрі Пюнненіемі, підкреслюючи, що справжньої дружби між СРСР і Фінляндією ніколи не було, а відносини носили суто діловий характер. Втім, зазначає вона, за часів глобального протистояння між СРСР та США до міжнародного права була набагато більша повага, ніж зараз.

На думку Туомаса Форсберга, політика «фінляндизації» стала можливою через гомогенність фінської нації, міцну традицію верховенства права, довіру до державних інституцій та економічне зростання, що почалося після закінчення Другої світової війни.. Фіни кілька разів відкидали її, користуючись вікном можливостей, а саме під час вступу Фінляндії до ЄС 1995-го (разом зі Швецією), а 2022 року виявили бажання вступити до НАТО (також разом зі Швецією).

Викладач Університету Тампере, фахівець у галузі міжнародних відносин Тапіо Хунтунен також вважає, що політика «фінляндизації» була суто прагматичною.. Він справедливо вказує, що протягом холодної війни Фінляндія перебувала у сфері інтересів Радянського Союзу через Договор про дружбу та співробітництво. Він зазначає, що концепцію «фінляндизації» було винайдено в Західній Німеччині в консервативних політичних колах як риторичний інструмент впливу на внутрішні дебати, отже, ця концепція не була інтелектуальною розробкою самої Фінляндії..

Водночас провідний дослідник Фінського інституту міжнародних відносин Сінікукка Саарі вважає, що фінська модель свого часу стала можливою через оборонний характер стратегічних інтересів СРСР.. " Цю модель нейтралітету не можна використовувати у випадку з Україною, адже тут інтереси Росії мають чітко виражений наступальний характер.. Навіть більше, вони виходять за рамки стратегії, тому що в уяві кремлівських ідеологів насамперед йдеться про ідентичність, виправлення історичних помилок і т.п..

Також вона зазначила ще кілька важливих деталей, які допомогли Фінляндії залишитися незалежною.. Так, фіни приділяли особливу увагу розвитку національної оборони, зокрема розвитку сильної армії.. Адже ворог має розуміти, що якщо переступить кордон, ціна конфлікту буде надто високою для нього.. Тапіо Хунтунен зазначає, що концепцію тотальної оборонної доктрини Фінляндія запозичила у Швейцарії. Вона передбачала соціально-психологічну компоненту створення позитивних цінностей та навичок, які мали б підвищити бажання індивідів захищати свою країну.. Однією з ключових складових цього була призовна армія. Крім того, вона виконує функцію розвитку громадянського суспільства.

[see_also ids\u003d"

Такої ж думки, як Сінікукка Саарі, дотримується провідний дослідник Фінського інституту міжнародних відносин Мааті Песу. На його думку, Фінляндія як невелика держава намагається зробити можливий конфлікт дуже дорогим для потенційного загарбника, відбиваючи у нього бажання атакувати.. Також важливу роль відігравав і аспект національної єдності, адже це, на думку Саарі, прямо впливає на стійкість невеликих держав.. " Це також не дозволяє застосувати концепцію «фінляндизації» до України, оскільки однією із заявлених цілей Москви була демілітаризація України, але одним із наслідків повномасштабного вторгнення стало згуртування української нації..

На думку Синікуккі Саарі, Фінляндія завжди мала «план Б», стратегію поведінки для надзвичайних ситуацій.. «Ми знали точно, що робити після 24 лютого. Останнім часом Росія замість пряника використовує батіг по відношенню до нас.. Але ми налаштовані продовжувати наш шлях», — сказала Саарі, натякаючи на заявку про членство в НАТО.

Раніше, протягом холодної війни, на думку доцента Шведського університету оборони, ветерана Збройних сил Фінляндії Ілмарі Кяйхькьо, Фінляндія не могла приєднатися до НАТО, бо це справді образило б Радянський Союз.. Швеція, яка має історично тривалу традицію нейтралітету, також усвідомлювала, що має залишатися осторонь НАТО для блага Фінляндії.. Якби вона стала членом НАТО, СРСР вимагав би від Фінляндії приєднатися до Варшавського договору, вважає він.

Мааті Песу вказує, що Росія завжди становила найбільшу загрозу безпеці Фінляндії.. Він вважає, що РФ відіграє важливу роль у фінському представленні природи міжнародних відносин. По відношенню до Росії Фінляндія вдавалася до використання двох основних стратегій, а саме — умиротворення та стримування. До закінчення холодної війни політика умиротворення відігравала основну роль, а після неї значення політики стримування поступово зростало, особливо після 2014 року, і досягло свого апогею після початку повномасштабного військового вторгнення Росії до України.. "

Загалом експерти дотримуються думки, що стійкість суспільства відіграє важливу роль у політиці стримування.. Тапіо Хунтунен підсумовує: зважаючи на нинішню ситуацію, Фінляндія не повинна бути прикладом для України, а швидше навпаки. Ілмарі Кяйхькё вважає: Україна матиме потребу у великому війську навіть після завершення війни, адже найближчим часом не стане членом НАТО. Тому вона має бути здатна самотужки обороняти свій суверенітет і територіальну цілісність..

Отже, політика «фінляндизації» стала можливою внаслідок унікальних географічних, політичних, історичних та інших обставин.. На думку фінських експертів, помилково розглядати цю модель епохи холодної війни чи інші моделі нейтралітету придатними для вирішення потреб безпеки сучасної України.. Яскравим підтвердженням цього є власний приклад Фінляндії, яка подала заявку на членство в НАТО.. У той же час вчені вважають, що Україні варто приділити особливу увагу розвитку своїх Збройних сил, що, зокрема, сприятиме зростанню стійкості громадянського суспільства..

Росія повинна розуміти, що втрати завжди перевищуватимуть потенційні вигоди від участі у конфлікті.

Якщо все ж таки розглядати сам феномен «фінляндизації» стосовно України, то він означає, швидше, не забезпечення позаблоковості України, чого домагається Росія для контролю над нею, а навпаки — такий шлях розвитку, при якому Україна, згідно з досвідом Фінляндії, нарощує свою. І саме такий сценарій «фінляндизації» Україна зараз втілює у життя.

[votes id\u003d"