Як новий соціокультурний феномен ТРО з'явилася нещодавно. У когось вона викликає захоплення, у когось невдоволення, оскільки реальність трохи відрізнялася від мрії. Але зараз, як і на початку війни, ТрО гарантовано викликає ненависть у ворогів, вміло знищуючи загарбників. З чим ми – громадяни – можемо один одного привітати та спробувати в цих наших нових стосунках розібратися.
[see_also ids\u003d"
Інструментом та базою діяльності ТРО є Закон «Про основи національного опору», підписаний президентом ще у 2021 році.. Зокрема, важливими є ті його частини, де йдеться про здатність сил ТрО формувати громадську думку в спільнотах, з яких прийшли військовослужбовці.. У яких друзі із родичами їх збирали, проводили на війну. Також там, де вони дислокуються, якщо були переведені в іншу громаду/область.
Внесені у 2022 році до закону зміни (командуванню ЗСУ було дозволено у разі військової необхідності перекидати підрозділи ТрО по всій країні, включаючи лінію фронту), розширили початкову ідею, згідно з якою тероборона мала захищати лише свою громаду/регіон. Але є те, що є. Розуміючи при цьому, що вміння комунікувати з місцевим населенням є архіважливим ще й у процесі деокупації наших територій. Коли ТРО як підрозділ ЗСУ закладає основу для повернення чесної та правильної комунікації держави з людьми.
[see_also ids\u003d"
Які конфлікти з місцевими виникають і чому.
Іноді командири локальних підрозділів ТрО, маючи досить широке коло обов'язків, фізично не встигають підтримувати зв'язки з громадськістю.. На це в офіцерів не залишається сил, бажання, а часто не вистачає рівня професіоналізму: пояснювати очевидні для військового факти ще комусь, крім родичів конкретного бійця. Керівники живуть життям підрозділу, не зважаючи на те, що він розташований в оточенні громадян населеного пункту. А ті уважно і ревниво спостерігають за побутом військового підрозділу, оцінюючи поведінку співвітчизників, які перетворилися з цивільних на військових..
Для тих, чиї друзі та родичі служать у ТрО, стан справ у підрозділах – надважлива тема. Будь-яку подію вони обговорюють докладно і, за відсутності роз'яснювальної роботи та цілеспрямованого формування громадської думки, іноді трактують її в невигідному для сил ТрО світлі.
Приклад перший. Місцевий ресторатор взяв на себе роль начальника продовольчої служби підрозділу ТрО, готує їжу у своєму кафе та дозволяє проводити там навчання бійців. Відразу ж по місту починають розповзатися чутки: «Бійці ТрО збираються у кафе». Без уточнень, просто із закочуванням очей нагору: «Все ясно, випивають». Хтось заздрить такому надуманому привілею, хтось, маючи в сім'ї п'яницю, одразу вішає ярлик розбещеності на всіх інших бійців: «Прикидаються тверезими, а як не пити, якщо по півдня сидять у кафе». Варто було б, щоби хтось авторитетно розповів усьому району, що ресторатор об'єднав місцевих волонтерів, які безкоштовно годують бійців за стандартами Збройних сил, куди спиртні напої не входять.
Приклад другий. Хтось із підприємців береться пошити бійцям форму чи рукавиці, взуття, — і одразу назріває потенційно-вибухова напруга. Ті, хто може привезти уніформу НАТОвського зразка зі складів у Європі, запитують: «Чому не заплатили нам? Ми б привезли все фірмове». І ось уже хтось має кваліфіковано пояснити, що власник швейної майстерні пошив для бійців уніформу..
Приклад третій. Хтось забезпечив бійців на блокпосту меблями, зайвими диванами зі старого та вже непотрібного гарнітуру.. І пасажири з вікон автобуса, що проїжджає через блокпост, зауважують своє: «Хлопці з автоматами сидять на розкішних меблях! «Віджали» у когось…».
Якщо у батальйоні виникла проблема, її інформаційні наслідки обурюють громадян не лише на місці його дислокації, а й там, де цей батальйон сформовано. Це важлива відмінність сил ТрО від інших пологів військ ЗСУ. Командири бригад та батальйонів ТрО — переважно кадрові військові та не розуміють специфіки комунікаційних завдань. Для управління громадською думкою вони мають вивчити канали обміну інформацією у громаді, де сформовані їхні підрозділи. Дізнатися, в яких чатах спілкуються городяни, визначити журналістів, лідерів думок, блогерів, членів сімей військовослужбовців ТрО, побудувати систему збору інформації та реагування.
Напруження в таких випадках краще запобігти, ніж гасити соціальний конфлікт, що вже виник.. Тому що в нього втягується широке коло осіб. Родичі та знайомі військовослужбовців — з одного боку, з їхньою неоднозначною оцінкою подій, і родичі та знайомі інших, можливо, волонтерів. Всі впевнені, що могли б зробити те саме дешевше і краще.
Добре, коли такі конфлікти залишаються тліти в межах однієї громади. Гірше, коли вони породжують чутки про поранення чи загибель бійця. Мовляв, він був не у статутному взутті, а в отриманому від волонтерів. І його поранили, оскільки він через проблему із взуттям не спустився вчасно до траншеї.. Шкода, що всі звинувачення тоді впадуть насамперед на голову командира підрозділу, а потім — на волонтерів, які «зробили щось не так».
Ще гірше, якщо ТРО не навчиться адекватно реагувати на ситуації, коли бійців, які отримали зброю та владу, м'яко кажучи, «заносить». А такі випадки, на жаль, бувають. І треба не лише їх припиняти, а й пояснювати людям, що винного покарано, що це не система, а поодинокі винятки..
[see_also ids\u003d"
Хто і як має працювати з конфліктами.
Найбільше заважає конструктивній роботі із конфліктом небажання його вирішувати. Але питання ще й у тому, що командир місцевого підрозділу ТРО не тільки не хоче вирішувати конфлікт, а й не повинен цього робити.. Чому? Тому що він — військовий фахівець, основний обов'язок якого — підготовка до бойових дій та ефективної оборони.. Знаходити порозуміння з членами громади має хтось інший.
Хто? Очевидно, офіцер з комунікацій, який навчений такої діяльності за сучасними методиками. Якщо їх досі немає, тоді таку штатну одиницю – на рівні батальйону та вище – слід запровадити. Навіть більше, у резерві головного командування створити підрозділ із офіцерів психологічної допомоги, прес-офіцерів та спеціалістів з контактів з місцевим населенням. Оскільки їхні функції багато в чому схожі, такий підрозділ буде служити і навчальною базою, і базою для перепідготовки фахівців, і курсами підвищення кваліфікації спеціалістів цього профілю.
Нині ці обов'язки покладено на службу морально-психологічного забезпечення, і з військовослужбовцями вона працює добре. Але з її поля зору випадає робота з цивільним населенням тих районів/зон територіальної оборони, за які відповідальні командири відповідно до закону.
Командири можуть вважати, що інформаційна робота не входить до сфери їхньої відповідальності. Тоді доведеться нагадати, що, окрім своїх прямих службових обов'язків, комбриги та комбати сил ТрО, згідно із законом «Про основи національного спротиву», є ще й керівниками штабів територіальної оборони області та району. Відповідно до статей 3 і 6 цього Закону, завданнями територіальної оборони, а отже і керівників штабів, є загальновійськова підготовка громадян до національного опору, «участь в інформаційних заходах, спрямованих на підвищення обороноздатності» громадян та суспільства загалом, не лише особового складу.
У цьому полягає відмінність сил ТрО від інших пологів військ ЗСУ. Підрозділи ТРО є базовою інституцією, яка повинна займатися підготовкою до опору у разі нападу ворога всього населення, а не лише особового складу свого підрозділу.
[see_also ids\u003d"
Проблеми на деокупованих територіях.
У світлі обов'язкового звільнення від російських загарбників усіх українських територій, потреба у заступниках командирів, які контролюватимуть комунікації підрозділів із суспільством, гарантовано зростатиме. Тому що бійцям підрозділів Територіальної оборони ЗСУ доведеться все частіше спілкуватися з жителями перед цим окупованих російськими військами територій, які терпіли знущання окупантів, а українських воїнів уявляли собі чи не ангелами.. На таких зламах свідомості можуть виникати нові, досі непередбачені конфлікти. І їх доведеться вирішувати ТрО/ЗСУ, які першими заходять до міст і селищ, а потім — військової та військово-громадянської адміністрацій. Але це вже тема для іншої розмови.
Отже, і тут бажано, щоб у командира батальйону був на такий випадок свій власний прес-офіцер і штатний психолог. Прес-офіцерам доведеться проходити навчання, де їх готуватимуть помічати появу «тертя» чи «напруження» між місцевими жителями та військовослужбовцями ТрО.
Навчені прийомам розв'язання конфліктів ці фахівці помічатимуть виникнення конфліктів у зародку і вміло їх вирішувати.. Добре, якби прес-офіцери були з тієї ж громади, в якій і формувався їхній підрозділ ТРО.
…Краще не пускати ці процеси в суспільстві на самоплив. Треба готуватися до всіх можливих варіантів розвитку подій. Бажано, щоб командири підрозділів сил ТрО ЗСУ не чекали на появу проблем, а вже зараз забезпечували стабільність довірених ним підрозділів, цілеспрямовано та активно готували громадян до захисту Батьківщини..
[votes id\u003d"