У середу після скоординованої заяви США та Німеччини про надання Україні бойових танків Джо Байден розхвалював Олафа Шольца з кімнати Рузвельта у Білому домі.
"
Раніше того ж дня в Берліні Шольц так само захоплено відгукувався про свого американського колегу: мовляв, стосунки з Вашингтоном кращі, ніж були будь-коли, а з Байденом взагалі «ідеальна гармонія».
Заплановані поставки виготовлених у США танків M1 Abrams та німецьких танків Leopard були зустрінуті з радістю в Києві та з полегшенням у західних столицях – це потенційний новий поворотний момент у трансатлантичній відповіді на вторгнення російського президента Володимира Путіна..
Однак цей прорив, пише Financial Times, супроводжувався напруженими переговорами та політичними поворотами як у Берліні, так і у Вашингтоні.. Він став перевіркою на міцність американо-німецьких відносин як фундаментальної опори західного альянсу.. Ці події також наголосили, що незважаючи на розмови про взяття на себе лідерської ролі у світі, Європа досі глибоко залежить від Америки як гаранта своєї безпеки..
«Є західна політика, але немає європейської. Усі дивляться у бік Вашингтона», — каже Ліана Фікс, співробітник Ради з міжнародних відносин у Нью-Йорку.
Для багатьох у Вашингтоні ця суперечка також продемонструвала труднощі, пов'язані з взаємовідносинами з Німеччиною, нацією, досі обтяженою своєю історією та стриманою щодо демонстрації жорсткої сили разом з іншими союзниками НАТО в той час, коли вони стикаються з найбільшою загрозою безпеці Заходу за десятиліття..
«Німеччина є одним із – якщо не найважливішим – європейським союзником США, і нам потрібно підтримувати ці відносини. Але Німеччина все ще є підлітком, коли йдеться про їхню політику безпеки та оборони, тому існують певні труднощі зростання», — каже Рейчел Ріццо, старший науковий співробітник Європейського центру Атлантичної ради.
Напруженість ґрунтувалася на політиці, якої Шольц, тихий, але затятий соціал-демократ, дотримувався з тією ж наполегливістю. Він наполягав, що не посилатиме «Леопарди» в Україну, доки США також не надішлють свої танки «Абрамс». Розмова між двома лідерами 17 січня виявила розбіжності та підготувала основу для укладеної на цьому тижні угоди.
Байден пояснював, що США не поспішають з наданням «Абрамсу» Україні через логістичні та технічні труднощі з доставкою цих танків. Шольц заперечував, що у питаннях передачі Києву зброї США та Німеччина завжди діяли узгоджено.. Підтекст був очевидний: Німеччина не зрушить з місця у питанні надання танків, поки це не зроблять США.
Німецькі чиновники заявили, що такий підхід мав прецедент.
«Щоразу, коли ми вирішували відправити Україні нову категорію зброї, ми завжди синхронізували наші оголошення з нашими найближчими союзниками, насамперед із США», — пояснив один із них..
Байден пообіцяв повернутися до цього питання, а пізніше того ж дня він зустрівся з держсекретарем Ентоні Блінкеном та своїм радником з національної безпеки Джейком Салліваном для пошуку рішення.
«Для президента було важливим зберегти єдність і досягти успіху в інтересах України», — сказав представник Білого дому.
Далі, за його словами, відбувся етап переговорів під керівництвом Саллівана: головним чином із Єнсом Плотнером, його німецьким колегою, на яких сторони з'ясували, що потрібно зробити для досягнення згоди.
«Ми шукали, як це зробити, а Салліван працював над тим, щоб європейський внесок був якомога суттєвішим», — додав чиновник..
Публічно протистояння тривало. Під час зустрічі з групою американських законодавців у Давосі 18 січня канцлер Німеччини повторив свою позицію..
«Він абсолютно чітко висловив позицію, назвавши її «мудрою для Німеччини», — каже Сет Моултон, демократ від Массачусетсу, який був присутній на зустрічі.
В основі німецького підходу було переконання, що, діючи спільно в питанні танків, західні союзники знизить ризик російської помсти..
"
Однак у п'ятницю минулого тижня, коли міністр оборони США Ллойд Остін відвідав авіабазу Рамштайн у західній Німеччині, напруга обох сторін через відсутність угоди зростала дедалі більше.
Зустріч у Рамштайні була задумана як демонстрація єдності Заходу, тому союзники мали великі надії на те, що Німеччина використовує її, щоб оголосити про відправку «Леопардів». Але прориву не сталося, що викликало хвилю розчарування з боку України, Польщі та країн Балтії та посилило поштовх Вашингтона до компромісу щодо Abrams..
Тим часом законодавці на Капітолійському пагорбі все більше переповнювалися тривогою..
«Моє враження таке, що міністр оборони з'їздив до Рамштайну, і нічого не змінилося, оскільки німці не змінили своєї позиції. Він повернувся і, можливо, почув голоси деяких з нас у Конгресі, які казали: «Просто вже дайте ці прокляті танки»! », – розповідає Моултон.
Ще в понеділок офіційні особи США публічно зменшували необхідність відправлення Abrams, але це був вирішальний день у переговорах.. Салліван і Плотнер говорили тричі, згодом Салліван, Остін і Марк Міллі, голова Об'єднаного комітету начальників штабів, зустрілися з Байденом, щоб отримати остаточні вказівки щодо переговорів. Тим часом Остін представив президентові нову пропозицію, яка «долала деякі виклики» щодо відправлення танків Abrams в Україну.. У вівторок Байден схвалив угоду.
Підхід Шольца викликав суперечки навіть у Німеччині. Дехто в його трипартійній коаліції хвилювався з приводу збитків, які він може завдати американо-німецьким відносинам. Наполягаючи на «Абрамсах», як на умовах розблокування постачання німецьких танків, Шольц «ефективно намагався тиснути на Байдена.. Це як хвіст, що виляє собакою», сказав один чиновник у Берліні.
Байден у середу відкинув будь-які припущення про те, що на нього тиснув Шольц..
«Змінити думку мене змусила не Німеччина. Ми хотіли переконатися, що ми всі разом», - сказав він..
Угода підтвердила підхід Байдена до Шольца, який часто описують як «стратегічне терпіння» щодо Берліна.. США уникають будь-якого публічного тиску чи критики Німеччини через її небажання робити певні кроки: чи то санкції, чи військова допомога.
[see_also ids\u003d"
Вольфганг Ішингер, колишній посол Німеччини у Вашингтоні, сказав, що розворот Байдена означає, що Шольц може представити цей результат як успіх для німецької громадськості, яка, як свідчать опитування, глибоко розділилася щодо доречності відправлення танків в Україну.. Але він попереджає, що довгі та болючі обговорення цього питання завдали іміджу Німеччини ще більшої шкоди..
"
«Для Німеччини ухвалення цього рішення було непростим, і ми маємо це поважати», – каже Хезер Конлі, президент Німецького фонду Маршалла США.
«Однак ми знаходимося в нескінченному циклі з вагань, підштовхувань, умовлянь союзників, які надають зброю, щоб спробувати просунути справу. І ми чекаємо, чекаємо, чекаємо. Цей постійний цикл, він виснажує союзників, виснажує єдність», — додала вона..
Офіційні особи в Берліні заявили, що розчарування, висловлене деякими союзниками, було несправедливим, адже Німеччина є одним із найбільших постачальників військової допомоги в Україні після США.. Країна також має власне особливо чутливе ставлення до танків, яке, за словами Німеччини, не зрозуміли союзники.
«Якщо на полі бою з'являться танки з німецькими хрестами, Путін може сказати: дивіться, я весь час про це говорив, НАТО втручається у цю війну. Ця теза RT [Russia Today] має великий резонанс у Латинській Америці та Африці, і ми маємо з цим зважати», — сказав один із чиновників..
[see_also ids\u003d"
Семюель Чарап, старший політолог Rand Corp, вважає, що скоординована заява про танки, яку союзники Шольца у Берліні відзначають як великий успіх німецької дипломатії, є «найкращим результатом, на який можна було сподіватися за цих обставин».
«Керувати альянсом непросто. Вашингтон продемонстрував Берліну, що заради цих відносин готовий зробити те, чого не зробив би за інших обставин. Це те, що потрібно, щоб ці речі працювали», - наголосив він..