Сербський президент Александар Вучич виявився старанним учнем Володимира Путіна у використанні шантажу та провокацій. Він постійно вигадує нові їхні форми, намагаючись зупинити зацікавлених у вирішенні проблем врегулювання відносин Косово та Сербії, заодно не забуваючи і про перевірені старі. Вучич, очевидно, не прагне прийняти стратегічне рішення — зробити вибір між вчорашнім днем \u200b\u200bу Москві і завтрашнім днем \u200b\u200bу Євросоюзі, який покращить життя в Сербії..
[see_also ids\u003d"
Тепер він «творчо» об'єднав старі та нові методи, знову змусивши Західні Балкани та всю Європу з тривогою ворожити — почнуть стріляти чи ні.. Для цього він використав не лише армію, а й свого вірного союзника – Сербську православну церкву.
Почалося все з того, що патріарх Порфирій побажав відвідати косовських православних сербів саме на католицьке Різдво, коли з'явилися ознаки закінчення попередньої, листопадової кризи у відносинах Белграда та Пріштини (ZN). UA розповідало про це 16 грудня у статті «Блокада в Північному Косові: крок до війни чи миру? »).
Отже, настоятель СПЦ звернувся до Міністерства закордонних справ та до діаспори Республіки Косово (! ) з проханням про поїздку в сербські општини. Міністерство відповіло, що не заперечує, якщо він публічно засудить провокаційні та нелегальні переходи до РК деяких сербських священиків. Але засудження не було. Саме тому через невиконання умови поїздки Порфирія очікувано не пустили в Косово.. Схоже на сплановану провокацію, чи не так?
Далі події розвивалися з шаленою швидкістю. Вучич одразу виступив на телебаченні (хоча зник із медіапростору на кілька днів і не з'явився навіть після залізничної катастрофи 25 грудня, в якій постраждало близько 70 осіб) і заявив про дії косовської влади, яка вже нібито привела свої збройні сили у стан підвищеної бойової готовності (.
Підлив масла у вогонь сербський міністр оборони, який закликав сербів «чинити опір» владі Косова, які «мають намір встановити свій контроль над усією територією». Підкреслимо: над власною територією – територією Республіки Косово.
[see_also ids\u003d"
І практично відразу самохідні гаубиці NORA (аналогічні нашим САУ «Богдана») рушили до сербсько-косівського кордону (хоча зазвичай для підготовки їхнього виходу з гарнізону потрібно чимало часу), що свідчить про спланованість їхнього виїзду.. Простоявши кілька годин у готовності відкрити вогонь, гаубиці повернулися на базу.
Приблизно тоді в сербських општинах кількість барикад збільшилася з 11 до 13 і обстріляли патруль KFOR.
З Пріштіни теж почали звучати заяви з погрозами, які не сприяли зниженню напруженості, окремі ж поліцейські підрозділи на півночі були приведені у підвищену бойову готовність.. Прем'єр-міністр Косово Альбін Курті під час зустрічі з командуванням KFOR та EULEX рішуче заявив: «Якщо міжнародні сили не розберуть барикади найближчим часом, косовська поліція зробить це сама, чекати більше не можемо».
На щастя, крім катання на САУ, будівництва барикад, провокаційних пострілів та заяв-страшилок з обох боків, різких дій та бойових зіткнень не відбувається. Поки що.
Більше того, на відміну від європейських та деяких українських мас-медіа, у регіоні відносно спокійно відреагували на чергове загострення та провокаційні дії сербської влади та СПЦ.
Адже Вучич не вперше приводить армію у стан підвищеної бойової готовності. Навіть сербські ЗМІ нагадують, що за останні п'ять років сербська армія вшосте була готова розпочати війну.. Згадаймо попередні випадки:.
у серпні 2018 року Вучич вперше вдався до військового шантажу з не зовсім зрозумілої причини — «події, викликані односторонніми кроками Пріштіни»;
у вересні 2018 року у відповідь на посилення косовською поліцією заходів безпеки у зв'язку з візитом тодішнього президента Хашима Тачі на спірний енергетичний об'єкт на озері Газивода;
у травні 2019 року у відповідь на антикорупційні дії косовського спецназу, в ході яких було заарештовано 19 поліцейських, 11 із яких серби;
у вересні 2021 року у зв'язку із закінченням терміну перереєстрації автомобілів із сербськими номерами у Косові;
2 листопада 2022 року у зв'язку з перетином невідомим дроном міждержавного кордону з Косова до Сербії;
та, нарешті, 25–27 грудня сплановані провокаційні дії сербської сторони.
З погляду здорового глузду, а не учня досвідченого провокатора Путіна, справжній casus belli у всіх шести випадках побачити складно. Особливо, на нашу думку, це стосується останніх подій, що підтверджується не лише їхньою спланованістю, але оперативними та різко провокаційними заявами російської дипломатії..
Вже до полудня 26 грудня, коли події тільки розпочиналися, «улюбленка» журналістів Марія Захарова зазначила, що дії «приштинських екстремістів» ведуть до конфлікту великих розмірів.. А російський посол у Белграді Олександр Боцан-Харченко «впевнений», що заборона Порфирію відвідати Косово (якого не було) крок до «знищення православ'я».
Розвиток чергового кола дестабілізації у північних районах Косово ще раз продемонстрував, що Росія продовжує свою гру на Західних Балканах.. Її мета — не лише спроба «не відпустити» Сербію до ЄС, а й дестабілізація всього регіону.. Адже тутешній військовий конфлікт відволікатиме США та європейські країни від війни в Україні та може зменшити західну допомогу нашій державі..
Зрозуміло, що без консультацій сербських політиків та військових із російськими «братами» згадані дії навряд чи були б можливі. А «брати» нав'язують Вучичу путінську стратегію щодо України з 2014 року..
На жаль, Захід та його структури в Косові – KFOR та EULEX продемонстрували нездатність оперативно реагувати на нестандартні виклики (вихід сербів з органів управління, візити попів та барикади). Або їм заважають застарілі мандати, які потребують актуалізації.
Чого хочуть сербська столиця, Вучич та його оточення, сказати складно. Схоже, їм дуже не хочеться робити вибір між Брюсселем та Москвою — так зручніше. Вже неодноразово зазначалося: хоча б часткове визнання Косова для президента та будь-якого іншого сербського політика означає політичну смерть. Але ж конфлікт вирішувати треба, інакше Сербія опиниться в безвиході.
Найбільш реальним виходом з нього є останній французько-німецький план врегулювання — співіснування без визнання: у Косові створюється Асоціація сербських општин (АСО), Сербія не блокує вступ Пріштіни до ООН.
До того ж сербська зовнішня та зовнішньоекономічна політика крок за кроком дистанціюється від дедалі токсичнішої, навіть для Белграда, Москви.. Що викликає у Кремлі велике занепокоєння.
І, нарешті, увечері 28 грудня з Белграда прозвучала очікувана всіма вказівка. Отримавши надійні гарантії від Євросоюзу та США, Вучич закликав косовських сербів розібрати усі барикади. Але які гарантії отримав президент, поки що невідомо.
Невже шостий крок Вучича стане останнім кроком до війни не лише 2022-го, а й у майбутньому?
[votes id\u003d"