Кінець минулого тижня виявився тривожним для мешканців не лише Західних Балкан, а й європейських держав.. На кордоні Косово та Сербії знову запахло порохом, з'явилися сербські барикади та косовський спецназ.

Як і 11 місяців тому, у вересні 2021 року, загострення ситуації було спровоковано рішенням офіційної Пріштіни запровадити з 1 серпня низку додаткових документів для косовських сербів, які не мають документів Косово, та замінити автомобільні номери. Важливо наголосити: рішення базувалося на принципі взаємності.

Обійшлося і цього разу. Тимчасово. Косівський уряд лише відклав рішення до 1 вересня, а Сербія поки що не рушила війська до кордону.. Важливу роль у нормалізації ситуації відіграли дипломати США та ЄС, командування KFOR (міжнародні сили під керівництвом НАТО із забезпечення стабільності у Косові).

Виникає закономірне питання — чому між двома країнами систематично виникають міні-кризи, що загрожують стабільності регіону та Європі.? Зупинимося на деяких причинах.

Забув пояснити. Щодо останнього загострення відносин між Белградом та Приштиною на перше місце серед причин поставив би прорахунки прем'єра Косово Альбіна Курті та його уряду.. Повідомивши на початку липня про проведення згаданих заходів, влада потім забула про це. До того ж, подібні дії передбачали і Брюссельські угоди 2013 року.. Адже минулі кризи показали: необхідно проводити широкомасштабну роз'яснювальну кампанію, особливо в сербських општинах. При цьому акцентувати увагу слід було б на наступних аспектах: Косово проводить заходи щодо заміни автомобільних номерів та видачі додаткових персональних документів на основі принципу взаємності у відповідь на подібні дії Сербії; серби, що ввозять товари, будуть звільнені від сплати митних зборів; питання сербської ідентичності операція не торкається. Але таких пояснень не було.

Натомість Белград провів серію мітингів, на яких стверджувалося, що згадана операція остаточно поховає ідею створення Асоціації сербських општин Косово (АСО) та обмежить у правах косовських сербів.. Пролунало й кілька провокаційних виступів сербських політиків, яких підтримали радикали – великосерби.. А в деяких сербських општинах вже напередодні 31 липня з'явилися білборди (англійською мовою! ) - " Але хто їх встановив — досі неясно….

Забута АСО. Якщо ж говорити про глобальні причини, що породжують у відносинах Косова та Сербії одну кризу за іншою, то проблему Асоціації можна сміливо ставити на перше місце.. Її створення було передбачено вже згаданими Брюссельськими угодами як формою сербської автономії в Косово.. Було встановлено також термін утворення цього об'єднання — 2015 рік..

Але цього не сталося: косовари не були зацікавлені у створенні АСО та не поспішали виконувати угоду; сербська влада почала використовувати відсутність АСО у вузькополітичних цілях та політичних торгах з Косово; невизначеність відповідала інтересам сербського та косово-албанського криміналу; ЄС у той період почав втрачати інтерес до Західних Балкан. Адже реалізація проекту могла б стати одним із важливих кроків щодо нормалізації відносин між двома країнами….

Помилки та прорахунки Заходу. Міні-кризи є результатом прорахунків політики Заходу в регіоні, зокрема Євросоюзу та деяких його лідерів. ЄС забрав у ООН врегулювання однієї з найгарячіших європейських проблем (на той період) — досягнення взаємного визнання Косово та Сербії. При цьому Брюссель разом з Ангелою Меркель та Еммануелем Макроном захопилися висуванням різних багатосторонніх ініціатив — «Берлінський процес», «Відкриті Балкани», «Міні-Шенген» та інших, спрямованих на розвиток регіонального співробітництва, відсунувши на периферію вирішення питання взаємного визнання Белграда та Прішті. Хоча розмов навколо цієї теми було чимало.

Не повною мірою враховувався той факт, що в контексті Косово—Сербія будь-яка проблема одразу ставала політичною — чи то взаємне визнання, телефонні дзвінки, перетин кордонів, визнання дипломів про освіту, автомобільні номери тощо. Така ситуація вимагала негайного втручання ЄС та США, але на першому місці опинилося зміцнення багатосторонньої співпраці в регіоні на шкоду вирішенню косово-сербського питання.

Російський душок. Опосередковано в ініціюванні міні-криз у косово-сербських відносинах бере участь і Москва.. Саме Кремль ліпить з Вучича політика, який нібито тяжіє над регіоном.. Це і величезна кількість зброї, яка нещодавно поставлялася до Сербії.. Це і «успіх» президента в отриманні хорошої ціни на російський газ. Це і підтримка у свідомості Вучича ідей великосербства у сучасній обгортці «сербського світу». Це й радикалізація сербського суспільства, відображенням чого стала поява нової редакції старого гасла — «Косово — це Сербія, денацифікація неминуча». Чи не так, знайомі мотиви?

Відповідаючи на ці очікування, гарячий сербський президент напередодні подій 31 липня виступив із промовами про захист косовських сербів будь-якими засобами та неминучу перемогу сербів.. А не менш гарячий прем'єр Косово почав діяти без консультацій із колегою, що також передбачають Брюссельські угоди..

Зазначимо ще один момент, пов'язаний із останнім загостренням. Напередодні низка інтернет-видань та соціальних мереж Росії та Сербії, які ніколи не стосувалися проблематики Західних Балкан, раптом перейнялися відносинами Косова та Сербії.. Одні закликали збиратися на захист косовських сербів, інші обіцяли закопати косоварів у землю.. Пошук витоків цих провокаційних публікацій показав, що вони з'являлися на сайтах і чатах російських і сербських радикальних угруповань.

Внутрішні фактори. Систематичність міні-криз, схожість сценаріїв та повторюваність учасників створюють враження, що ці кризи виникають не без прямої участі лідерів Косова та Сербії, які намагаються вирішити свої внутрішні проблеми..

Белград, який поки що йде шляхом євроінтеграції, нагнітаючи ситуацію просить Брюссель зняти вимогу про обов'язкове визнання Косова як головну умову членства в ЄС — адже саме Приштіна нібито влаштовує різні провокації.. Ситуація настільки серйозна, продовжують сербські лідери, що не треба вимагати від Сербії вже зараз робити вибір між Євросоюзом та дружбою з Москвою..

А з Пріштіни посилюються вимоги прийняти країну до міжнародних організацій (для початку до Інтерполу, а там і до ООН), оскільки це захистить від провокацій Белграда. І для посилення позиції проводять спірні акції.

Український фактор. Війна Росії проти України, особливо з початком широкомасштабної агресії, впливає на відносини Белграда та Пріштини. І не тільки в тому, що, як не дуже коректно сказав про це Вучич: мовляв, мені закидають, що я копіюю Путіна, а Курті — Зеленського.

Росія вже не може підтримувати Вучича, як і раніше, зброєю та грошима. Та й з дешевим газом не все так просто. Схоже, що Кремль починає «кидати» Белград. Не до нього. А тут ще й Захід дедалі сильніше тисне на Сербію і вимагає приєднатися до антиросійських санкцій.. При цьому крок за кроком допомагаючи Косово створювати свою армію.. Як в Україні – невелику, але модерну.

Усіх хвилює питання — чи не розпочне Сербія за російським прикладом агресію проти Косово.? Можна впевнено сказати — ні, оскільки сербській армії доведеться зустрітися з військами KFOR, тобто НАТО, а це їй не під силу. Та й не потрібна війна ні сербській, ні косовській елітам, які не забули наслідків останньої війни в регіоні.

Війна потрібна лише Росії, більше нікому. Причин тому дві:.

перша — у разі виникнення війни між Косово та Сербією увага миру переключиться з України на Західні Балкани. можливо;

друга — війна, її припинення, наслідки можуть стати для Москви розмінною монетою в контексті агресії проти України — мовляв, ми (Росія) заспокоїмо Сербію, а ви переконаєте Україну погодиться на анексію Донбасу та Криму.

І все-таки, причини конфлікту — військово-політичні — не послабшали, а ескалація може стати наслідком комплексу прямих і непрямих причин.. А їх чимало. У сусідній Боснії та Герцеговині знову загострюється ситуація — путінський друг Мілорад Додік знову заявив про неминучість виходу Республіки Сербської з БіГ. Лідер боснійських Хорватів Драган Чович заявив про необхідність створення третього, хорватського ентітету, що суперечить Дейтонським угодам. У сусідній Чорногорії теж не все спокійно і наближається чергова урядова криза. Але це найгірший варіант — якщо Белград і Пріштіна за посередництва ЄС і США не знайдуть виходу з ситуації, що склалася, і ескалація почне наростати, регіон знову перетвориться на плацдарм маленьких воєн маленьких країн..

Швидше за все, найближчим часом все ж таки буде продовжено деескалацію відносин Косово і Сербії, знову почнеться активний пошук можливостей поновлення переговорів за активної участі Євросоюзу і США, які миттєво купували напругу, що наростала 31 липня.. А Вучичу максимально звузять можливість маневру між Заходом та Сходом.. Місця Росії тут не знайдеться.

Для України ж саме час розпочати процес офіційного визнання Косова, який у міру своїх сил допомагає нам у боротьбі з російським агресором.. І нарешті позначити свою дипломатичну присутність у Пріштіні, що відповідало б єдиній зовнішній політиці Євросоюзу.

Більше статей Володимира Цибульника читайте за посиланням.

[votes id\u003d"