Війна Володимира Путіна проти України триває шостий тиждень. Але події вже рухаються за знайомим шаблоном. Зазвичай у війнах обидві сторони вступають у бій із власною теорією про перемогу. Але коли обидві теорії провалюються, тоді справжня природа конфлікту стає очевидною.

Під час Другої Пунічної війни (218-201 роки до нашої ери) Ганнібал вважав, що він може відправити армію до Італії та здобути кілька гучних перемог, після чого інші міста-держави під владою Риму повстануть, дозволивши йому зламати римський режим назавжди. Римляни ж вважали, що, маючи боєздатніші легіони з вищим рівнем моралі та дисципліни, швидко покажуть Ганнібалу, хто головний. Обидві сторони зрештою зрозуміли, що їхні початкові стратегії не працюють, - пише на сторінках Wall Street Journal професор з міжнародних справ Єльського університету Уолтер Расселл Мід.

[see_also ids\u003d"

Римляни були шоковані поруч катастрофічних військових поразок, зіткнувшись із найбільшим викликом у римській історії. Ганнібал досягнув своїх початкових цілей. Він зміг перевести свою армію через Альпи і здобути низку важливих перемог, які молоді офіцери вивчають у всьому світі досі. Але його стратегія провалилася. Навіть після битви у Канн лише ряд італійських міст-держав перейшли на його бік.. Римська влада вижила. І війна затяглася.

Перша Світова війна почалася схожим чином. І французи, і німці планували, що їхні швидкі атаки будуть вирішальними.. Франція готувала атаку через свої східні кордони, а Німеччина через територію Бельгії готувалася захопити Париж.. Обидва плани провалилися, а країни загрузли у конфлікті, в якому жодна зі сторін не знала, як перемогти.

Щось подібне відбувається з путінською війною проти України. Початковий російський план передбачав знищення української держави через швидку окупацію столиці та великих міст, таких як Харків. Але план провалився. Україна сподівалася, що потужна відсіч та економічні санкції змусять Путіна або погодитися на мир на прийнятних для Києва умовах, або призведуть до його повалення. Але принаймні поки що нічого з цього не сталося. Тепер обидві сторони ведуть війну, в якій ніхто не знає, як перемогти. І важко уявити мирний компроміс, прийнятний для Києва та Москви. Україна не може погодитися зі світом, який передбачатиме нові територіальні жертви та залишить її вразливою до нової російської агресії. А Путін не може закінчити війну без демонстративних досягнень ціною України. Військова логіка, схоже, штовхає обидві сторони до подальшого і, можливо, більш жорстокого військового, економічного та політичного конфлікту. Оскільки кожен шукає шлях до перемоги. Росія збільшує свої військові зусилля на сході, підвищуючи рівень насильства на полі битви, тероризуючи мирних українців, щоб вони змирилися з російським домінуванням. Україна подвоює заклики до країн Заходу надати велику військову допомогу, а також запровадити потужніші санкції.

[see_also ids\u003d"

На тлі пошуків Києва та Москви шляхів до перемоги, у адміністрації Байдена три абсолютно неприємні варіанти, між якими їй доведеться обирати.

Перший із них – допомогти Україні перемогти. Це емоційно найбільш переконливий, найбільш морально виправданий та політично корисний варіант. Проте ризики та ціна високі. Росія не змириться з поразкою, не випробувавши всі тактики, хоч би якими жорстокими були, а також кожен доступний вид зброї. Щоб змусити Росію визнати поразку в Україні, адміністрації Байдена доведеться перейти до мислення воєнного часу.. Можливо, доведеться підійти до ядерної межі, чого не було з часів Карибської кризи 1962 року. Враховуючи, що Іран і Китай прагнуть послабити американську силу всіма доступними засобами, конфронтація з ревізіоністами на чолі з Росією може стати найважчим викликом для Америки з часів піку Холодної війни.

Але інші два варіанти ще гірші. Російська перемога підірве американський престиж та життєздатність НАТО. Особливо якщо Захід спробує змусити Україну здатися і погодитися на російські вимоги. Заморозка конфлікту також небезпечна. Оскільки Росія може залишити в окупації ще більшу частину української території. Це буде важко назвати чимось іншим, окрім часткової перемоги Росії. А ще Путін зможе знову відновити бойові дії, коли йому заманеться.

Провал стримування Путіна в Україні – це не лише провал адміністрації Байдена. Вина лежить також на плечах Дональда Трампа, Барака Обами та Джорджа Буша-молодшого.

Цей провал може бути навіть дорожчим, ніж нездатність зупинити теракти 11 вересня 2001 року. Місце Байдена в історії залежить від здатності розібратися з наслідками цієї дедалі більш жорстокої та непередбачуваної війни.

У Центр протидії дезінформації при РНБО попередили, що Росія готується до затяжної війни в Україні. Зокрема, російська пропаганда активно розповсюджує тезу про те, що перший етап спецоперації продемонстрував результати.. А так зване «відведення військ» на Чернігівському та Київському напрямках є справді передислокацією.