Сучасна облога міст, вперше застосована за часів Другої світової війни, – це жахливе створення людських страждань. З одного боку, агресор намагається зруйнувати місто та вбити його мешканців. З іншого боку – люди, які опинилися в пастці, просто терплять, тому що їхні вітальні перетворилися на вогневі позиції лінії зіткнення..

Це похмура доля, яка чекає на українські міста, пише Forbes.. Для України завдання кожного міста – протриматися якнайдовше, виснажуючи російські військові ресурси, доки президент Володимир Путіна не зупиниться. Це не легко.

Російські загарбники можуть згадати свій старий досвід ведення боїв у містах. Зокрема, як радянські міста трималися, коли німецькі сили за часів Другої світової війни закріпилися на околицях і за допомогою артилерії, авіації, «терору та голоду» намагалися послабити населені пункти, щоб потім їх легко окупувати. Путін забув, що міська оборона ще багато важить на пострадянському просторі. Кожен українець, як і кожен росіянин, знає багато історії про облогу. Українські міста знають, що на них чекає, і є що протиставити цьому. У Другу світову Санкт-Петербург, Севастополь, Одеса, Волгоград та багато інших міст стійко протистояли ворожій атаці, утримуючи позиції місяцями або навіть роками, пов'язуючи та виснажуючи таким чином ворожі наземні сили.

[see_also ids\u003d"

У ті часи міський опір дуже дорого коштував. Коли Ленінград, який зараз називається Санкт-Петербург, був оточений, за 872 дні облоги загинуло в 10 разів більше людей, ніж під час ядерного удару по Хіросімі. Зрештою, воно того вартувало. Великі міські хмари висмоктували життя з Німеччини, зупинили німецький наступ на схід і допомогли СРСР пережити найтемніші дні війни.

Чим довше кожне ізольоване місто України протримається, тим більше російських сил загрузне у пастці облоги. З посиленням санкцій кожен снаряд, бомба та танк, витрачені на оточення міста, - це втрата, яку важко замінити та неможливо перетворити на окупацію додаткової території чи просування далі на захід України.. Сучасна облога потребує величезної кількості військ. А людських сил Росії зараз дуже не вистачає. Путін має це знати.

З кінця 1999 року до початку 2000-го близько 25 тисяч російських солдатів знадобилося більше місяця, щоб зайняти Грозний – невелике місто з населенням близько 200 тисяч жителів, яке обороняли 3-6 тисяч невійськових людей. Коли йдеться про більш численну та професійну оборону, Путіну знадобиться набагато більше військ та часу, щоб захопити великі міста України. Якщо боротьба буде продовжуватися довго, Росії буде важко досягти значного прогресу. Число жертв часів Другої світової війни можуть розповісти, як події можуть розгортатися далі, якщо великі українські міста відбиватимуться. 1941 року Одеса в облозі вела бій протягом двох місяців проти майже 300 тисяч ворожих солдатів. Вона знищила понад 90 тисяч, перш ніж остаточно втратити здатність продовжувати оборонятися. Російська армія та політичне керівництво просто не переживуть подібні втрати. Але це буде безжальне виснаження витримки та волі з обох боків.

Видання пише, що це вже відбувається. Маріуполь, місто з більш ніж 400 000 мешканцями, вже тримає в облозі два тижні.. Опинившись у пастці без належної підготовки, місто страждає від нестачі продовольства, води та палива. Але він все одно тримається. Якщо керівництво міста зможе продовжувати мобілізацію населення, спрямовуючи його на зміцнення міста та зосереджуючи зусилля на муніципальних службах на нормованому розподілі продуктів між мешканцями, місто може протриматися ще довго. Але це буде жорстоке, болюче і брудне завдання.

[see_also ids\u003d"

З битви у містах ніхто не виходить неушкодженим. У містах в облозі мораль стає розкішшю та першою жертвою війни. Щодня міське керівництво матиме справу з болючим викликом закликати своїх жителів триматися та терпіти смерть та страждання. Підступи, пастки та обман – це неминучий порядок денний.

Щоб запобігти руйнуванню міста, керівництво в облозі не може дозволити собі бути милосердними до тих, хто зламається під тиском цієї, здавалося б, безнадійної битви.. В облозі міста роблять все необхідне, щоб вижити.

Для міст України перші дні потреби будуть найгіршими. У сучасній облозі слабкі, вразливі та залежні від ліків гинуть першими. А решта стають неживими. З посиленням голоду єдність та спільна мета, які підтримували людей у \u200b\u200bперші дні війни, будуть під ударом, коли життєрадісні громади перетворяться на голодних людей, у відчаї спраглих їжі чи ковтка води. Українське військове командування вже постало перед болючими питаннями, віддаючи пріоритетність розподілу боєприпасів замість продовольства, намагаючись уникнути послаблення військових ресурсів на оборонних позиціях задля збереження крихких коридорів евакуації.. Дуже жорстка блокада може змусити міста підкоритися. Але через слабку мобілізацію Росія не здатна повністю ізолювати більшість великих міст. Постачання все одно буде просочуватися через слабкі російські позиції, через російських жебраків і готових взяти хабар військових.

Готуйся чи помри.

Мораль та організація міста будуть критично важливими факторами. Це одна з причин, чому російські сили тепер атакують мерів та інше міське керівництво. Поки громади масштабно мобілізуються для захисту великих міст, а громадянські працюють над підтримкою потреб у пальному та інших речах, активні громадянські лідери намагаються, щоб було зроблено якнайбільше. Але енергійні керівники – від президента Володимира Зеленського і нижче за ієрархією – мають час від часу відволікатися від своєї важкої роботи та розглядати потенційних наступників. Кожен лідер повинен мати стійкий план наступності. Потрібно дати альтернативним кандидатам можливість отримати довіру суспільства, а також досвід, необхідний для продовження справи загиблого чи зниклого попередника.

У містах продукти та вода будуть критично важливими. Російські сили тепер відстежують і завдають ударів по великих продовольчих складах та центрах заготівлі.. Українці мають збирати пайки та складати їх на спеціальних складах по всіх районах. Якщо місто буде оточене, нецентралізоване розподілення продуктів по території дозволить зберігати забезпечення якомога довше. Жителі міст теж мають допомогти збирати, очищати та зберігати воду. Якщо система водопостачання буде зруйнована, лікарям доведеться боротися із хворобами, спричиненими патогенами у воді. Оскільки жителі у відчаї почнуть пити з будь-яких лише знайдених джерел.

[see_also ids\u003d"

Як їжа та вода, боєприпаси теж життєво необхідні для міста в облозі. Зараз кожен, хто в'їжджає в українське місто, повинен везти якомога більше боєприпасів.. Транспортні маршрути для знарядь, протитанкової зброї та іншого обладнання слід організувати та випробувати. Евакуація надто молодих, слабких та залежних від медикаментів має відбутися терміново. У великих містах жителі, які просто не можуть пережити облогу, мають негайно евакуюватися, щоб не застрягти між лініями боїв.

Для підтримки моралі центральний уряд України має постійно пояснювати, чому жертва, здавалося б, безпорадних жителів міст в облозі має велике значення.. Донести таке повідомлення важко, але Росія полегшує це завдання. Жебракі російські солдати спустошують міста, грабують, викрадають і вбивають українців. Розголошення путінського терору лише зміцнює твердження, що для України виграний час – це свобода та виживання.. Кожен додатковий день витримки українських міст в облозі виснажує російську армію та дає час іншим українським містам підготуватися..

Годинник цокає.

Дипломати схильні займатися делікатними пошуками виходів для Путіна, щоб він відмовився від свого катастрофічного вторгнення.. Але для міста в облозі «виходів» немає. Можна або здатися, або померти, або вижити. Годинник цокає. Чим довше міста України страждають і борються проти російського агресора, тим більшим буде тиск як у самій Росії, так і в цивілізованих країнах через вимоги «зробити щось».

Путін, поспішаючи зламати українців, перш ніж його еліти збунтуються, може вирішити, що йому потрібне показово завойоване місто, застосовуючи масивні репресії та знищивши абсолютно особливо непокірний населений пункт.

Він може відчайдушно напасти на країну НАТО або використати хімічну чи ядерну зброю, щоб убити представників влади України та зламати міський опір. Але інший годинник теж цокає. Цивілізовані країни, які не звикли до жорстокості війни в містах, будуть під все більшим тиском вимог втрутитися і виступити проти нинішніх зусиль нав'язати нігілістичний «путінізм» вільного світу. І чим більше опір українських міст викриває, що російська армія – це паперовий тигр, терпіння до путінських постійних загроз та провокацій буде небезпечно малим..