Война, как и любой кризис, обнажает настоящее. То, что еще вчера казалось "сервисом", сегодня превращается в норму жизни. И то, что в банках годами называли "отношениями с клиентами", часто было лишь набором шаблонов, автоответчиков и общих ответов.

Далее текст на языке оригинала. Наш банк велике значення приділяє розвитку регіонів. Так от, коли директор невеличкого бізнесу із Чернігівщини пише керівнику напряму, він просить допомоги, або принаймні присутності. І якщо банк, як структура, не здатен дати це тут і зараз, його більше не буде в картині цього бізнесу як партнера.

Це може здатися виснажливою опцією: особисте листування, десятки чатів, емоційні меседжі. Але саме кількістю відповідей на повідомлення вимірюється реальна підтримка. За останні три роки ми в банківській системі перестали бути просто фінансовими посередниками. Ми стали тими, до кого приходять у моменти невизначеності.

Ми часто говоримо про людяність, як про щось додаткове: nice to have, якщо залишиться час. Але людяність — це єдиний формат, який працює в ситуації крайньої напруги.

Коли клієнт не знає, чи пропустить фінансовий моніторинг його документи. Коли бізнес балансує між продовженням і зупинкою своєї справи. Коли немає звичних опор, залишаються стосунки.

Тому ми в Таскомбанку не "трансформуємо клієнтський досвід". Ми просто знімаємо фільтри вчасними відповідями і максимальною включеністю в процес.

Я вірю, що банкінг майбутнього — це про людину, яка відповідає, коли їй пишуть: "потрібна допомога/консультація/підтримка просто зараз".