Ще на зорі виникнення тенденції звернення громадян України до Європейського Суду з Прав Людини, автор мав особистий досвід звернення до цього органу. Справа була порівняно нове і доводилося занурюватися в статистику роботи ЄСПЛ. Тоді в спеціальній літературі і в офіційних статистичних звітах вказувалося, що більше 90% звернень до Європейського Суду відхилялися на стадії подачі документів. За різними формальними ознаками суд дійшов висновку, що спір знаходиться поза його компетенцією. Напевно, за майже 20 років ситуація змінилася, і багато професійні юристи спеціалізуються саме на таких справах, а тому відсоток відхилених заяв, напевно, зменшився.
Через деякий час доля звела автора з людиною, який сам був в ролі судді міжнародного трибуналу з військових злочинів у Югославії. Він теж відзначав труднощі з визначенням підсудності тієї чи іншої справи саме міжнародному трибуналу. Ця тенденція плавно перекочувала в судову практику України і закріплена в тому ж Цивільному процесуальному кодексі окремою статтею, що не допускає спорів про підсудність. Тобто, перше, що повинен зробити суд при отриманні позову - встановити підсудність.
Тільки після цього вивчаються інші питання відповідності позову нормам чинного законодавства. З плином часу вимоги до процесуальних документів, як то: позов, апеляційна або касаційна скарга істотно посилилися і успішне прийняття такого документа до провадження суду вже дає суттєвий відсоток успіху. Далі все буде залежати від того, як сторони зможуть викласти свої аргументи, у кого їх виявиться більше і чиї будуть вагомішими. Варіант глухого занесення бабла ми тут не розглядаємо.
Щось подібне сталося в суді ООН, де розглядався позов України проти РФ в рамках міжнародних конвенцій про боротьбу з фінансуванням тероризму та ліквідації всіх форм расової дискримінації. Вчора відбулися два важливих судових моменту, які трактуються по-різному і дуже по-різному. Власне кажучи, найважливіший момент полягав у тому, щоб Суд ООН взагалі прийняв такий позов, визнавши юрисдикцію.
Тепер з'явилася можливість надавати і витребувати докази в рамках судової процедури. На відміну від Ради безпеки ООН, Росія тут не має права вето і все те, що неможливо вивчати і оцінювати там, можна і потрібно оцінити тут. Тобто, процес пішов і це дуже важливо. Всі зусилля РФ були зосереджені на тому, щоб Суд ООН взагалі не прийняв цей позов до свого провадження.
Тоді б повторився прецедент з Грузією, яку розгорнули з позовом проти РФ за агресію. Там грузини програли баталію, навіть не вступивши в неї. Тепер росіянам доведеться відповідати на безліч запитань і давати масу пояснень. Так далеко процеси проти Росії ще не заходили.
Другий момент, який обігрується з різних сторін - запобіжного заходу. Тобто, суд мав право вимагати виконання деяких дій від сторони процесу до винесення остаточного рішення. Це можна порівняти з накладенням арешту на майно для забезпечення виконання позовних вимог. Але це порівняння вірно лише за формою і абсолютно не підходить за змістом. Якщо арештоване майно може піти в забезпечення позову, коли справа буде виграна, а може і повернутися первинного власника в разі відхилення позову, то в даному випадку, предмет позову - зовсім іншого властивості. Оскільки мова йде про порушення умов міжнародних конвенцій, підписаних Росією, то запобіжний захід вимагає від Росії дій, які вже підтверджують ці самі порушення.
Тобто, суд зобов'язав Росію вжити заходів для відновлення роботи кримськотатарського Меджлісу і відновлення можливості спілкування і навчання кримськотатарською та українською мовами. Тобто, якщо суд передбачає саме такі дії, то він констатує факт порушення Конвенції. І якщо з мовами питання неприємний, але не відводить ситуацію в пампаси лепрозорію, то запобіжного заходу щодо фінансування тероризму повинні мати вже конкретні вказівки на те, що саме Росія повинна зробити в цьому плані, що означає - фактичне перерахування епізодів фінансування тероризму.
Це однозначно веде Росію в стан Ірану, Лівії і подібних до них маргіналів. Зрозуміло, що саме такого запобіжного заходу було важко очікувати і щось подібне може бути сформульовано лише в остаточному судовому документі. Навіть вказівка ??на порушення конвенції про расову дискримінацію - досить несподівано, щодо РФ. Так що тут отримано результат навіть більше, ніж на те можна було розраховувати. Інша справа - яким буде остаточне рішення.
На жаль, ми є свідками деградації основних міжнародних організацій, покликаних забезпечувати існуючий світопорядок. В першу чергу, це стосується ОБСЄ і ООН. Ці організації однозначно спасували перед фактом впадання одного з ключових членів - РФ, в несамовитий стан. Вони виявилися до цього не готові як ментально, так і технічно. Про ментальному міркувати не будемо, а от технічні питання повинні рано чи пізно бути вилучені на світ божий.
Дивно, але навіть Україна, що зазнала агресії з боку РФ, не почала тотальну чистку від кремлівської агентури. Те ж саме відбувається в ООН і тим більше - в ОБСЄ. Коли прийде час і цю конторську шваль будуть сотнями витягати з міжнародних організацій, світ з жахом виявить глибину тієї норки, яку вирила кремлівська щур. Про що можна говорити, якщо далека від політики ФІФА опинилася просто нафарширована кремлівськими кротами.
Тому, сьогодні зроблено важливий крок у суді ООН, тепер має бути серйозна робота наших юристів і дипломатів, але, напевно, пора нам не тільки в суді робити потрібні речі, а й всередині України. Поки ми будемо заохочувати медведчуків, мідрахуев і іншу погань, які безпосередньо пов'язані "кримнашем" і "лугандоном", нам важко буде пояснити суду, чому ми просимо вжити заходів щодо РФ, яка підтримує терористів, і не караємо власних громадян з подібним клеймом на лобі.
І потім, як можна вимагати покарання РФ за фінансування терористів, якщо ми їх самі не назвали такими? Звідки зрозуміти суду ООН, що Захарченко, теслярські і ті, хто з ними проходиться засосом по яснах - терористи?
Може нам пора назвати речі своїми іменами і тоді нас почнуть краще розуміти? У будь-якому випадку, прийшов час робити важливі і осудні кроки. Сказавши "а" в суді ООН, ми повинні відразу сказати "б" в Україні. Цього вимагає вже почався процес, який ми не маємо права програти.
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторського.
Приєднуйтесь до груп "Обозреватель Блоги" на Facebook і VKontakte, слідкуйте за оновленнями!.