У понеділок, 19 лютого, виповнюється рівно 4 роки з першого кривавого харківського зіткнення евромайдановцев і тітушек. Тоді десятки людей отримали травми, а губернатор Харківської області Михайло Добкін став на захист «ангелів з допитливим поглядом», як він називав спортсменів з арматурою. Судові розгляди тривають донині, а куратори і захисники «ангелів» до сих пір займають високі пости.
Особлива допомога від «Беркута» Робочий день 19 лютого 2014 роки для знімальної групи телеканалу «СТБ» Марії Малевської і Олександра Бринзи почався як і багато інших робочі дні часів євромайдан. Журналісти поїхали знімати акцію біля Академії внутрішніх військ (тепер - Академія Нацгвардії). Пройшов слух, що курсантів повинні вивезти до Києва, де в ці дні йшло найактивнішу протистояння і були перші жертви. Активісти зібралися біля вузу, щоб не випустити автобуси. Репортери «СТБ» тоді й гадки не мали, що самі виявляться не спостерігачами, а героями сюжетів - мішенню для «беркутівців».
Багато днів потому на численних судах Марія і Олександр будуть згадувати, як воно було: близько 5 вечора на майданівців пішов спецназ МВС, їх відтіснили, а деяких повалили на землю і добивали палицями. В цей час з іншого боку підійшли десятки міцних спортивних хлопців в світло-зелених жилетах дорожніх робітників і з кийками, які вони теж пустили в хід проти протестуючих. У якийсь момент ТІТУШКИ вирішили переключитися на журналістів і напали на Олександра Бринзу. Маша побігла до міліціонерів по допомогу.
- Вони пішли мені назустріч і з розмаху почали бити - в першу чергу, по камері і мікрофону. Чоловік у формі «Беркута» і з запахом алкоголю сказав: «Ага,« СТБ », а я ось тільки з Грушевського, відлежав в госпіталі, отримуй, ось тобі за Грушевського», - розповідала Марія через кілька місяців на судовому засіданні.
«Беркут» і ТІТУШКИ тріумфували: Олександру Бринзі розбили голову, кільком його колегам зламали телекамери, від кийків постраждали більше десятка евромайдановцев. 12 з них затримали і відвезли в райвідділ, були і поранені, яким відмовили в медичній допомозі. 11 осіб суд заарештував на 15 діб за «групове порушення громадського порядку».
На наступний день тодішній глава Харківської облдержадміністрації Михайло Добкін, відомий своєю антипатією до Евромайдану, вийшов на прес-конференцію і фактично зізнався в координації тітушек.
- Це «Український фронт» повідомив, що там присутні представники Народної гвардії. Як вони виглядають? Як ангели-рятівники. З прекрасними особами і з дуже таким, знаєте, допитливим поглядом. Виявляють всіх порушників і спопеляють їх поглядом, - заявив Добкін. - Що стосується активістів «Українського фронту», ми дійсно, напевно, днів уже сім постійно відправляємо з певною ротацією людей до Києва для допомоги, наведення там порядку.
Тоді керівник області сказав, що журналісти були винні самі - полізли за «смаженими фактами».
Судні дні Кілька днів по тому президент України Віктор Янукович втік з країни. Змінилося керівництво органів внутрішніх справ і прокуратури. За результатами побоїща під стінами академії було відкрито кілька кримінальних проваджень. Взимку 2015 року до суду було передано обвинувальний акт щодо екс-заступника начальника міського управління міліції Харкова Олександра Гапур. Його звинувачують у службовій недбалості. Судовий розгляд все ще триває. Першим суддею у справі виявився Денис Чудовський - той самий, який дав побитим під академією майданівцям по 15 діб арешту. Незабаром його звільнили, а розгляд справи почали спочатку.
- Допити почали з нас, але там близько 20 постраждалих і зібрати цих людей складно - пройшли роки, - розповіла «ХН» кореспондент «СТБ» Марія Малевская. - Один чоловік, якому розбили голову і зламали руку, виїхав з Харкова до Сполучених Штатів, інший хлопець пішов служити в АТО. Зібрати постраждалих - велика проблема. Насправді чим далі - тим менше я вже можу згадати, і тим менше сенсу в цих засіданнях.
Адвокат екс-міліціонера Олександра Гунченко впевнений, що суд виправдає його підзахисного.
- Я вважаю, що Олександр Миколайович в цій ситуації - випадкова людина на лаві обвинувачених. Там було багато людей і багато керівників вище рангом, ніж Гапура, заступник начальника міського управління міліції. До відповідальності притягнуто лише тільки він, і, я вважаю, це несправедливо, - розповів «Харківської тижня» адвокат.
На відео, яке записало події того дня, видно, як людина, точь-в-точь схожий на Гапур, йде слідом за натовпом тітушек - як якби начальник контролював дії підлеглих. Начальник самого Гапур, і. керівника Харківської міської міліції Ігор Назаренко успішно перекочував в поліцію, пройшов переатестацію і зараз керує Нововодолазьким райвідділом.
Ще один міліціонер - командир спецроти «Грифон» Сергій Слободянюк - також чекає рішення суду. Його звинувачують у перевищенні службових повноважень, судові засідання постійно переносяться. Жодного з «беркутівців», які били журналістів і активістів, встановити не вдалося. За інформацією слідчого, магазин техніки, на сходинках якого спецназівці били Олександра Бринзу, не надав їм відеозапису інциденту - мовляв, камери чи не записали. Чомусь не вдалося встановити особи міліціонерів і інших доступних слідству способом.
- Кожен раз, коли спецпідрозділ виходить на завдання, у нього є чітка «розкладка»: одна людина стає на точці А, інший - на точці Б, ще один - на точці В. Всі місця аж до метра відомі - де і хто стоїть. Чому не були знайдені люди, які стояли на конкретних точках - питання політичної волі. Зрозуміло, в «Беркуті» не видали своїх співробітників - не хотіли, щоб вони були покарані. Чому прокуратура не добилася видачі цих схем - незрозуміло, - дивується Марія Малевская.
На волі і в пошані Єдиний вирок по подій 19 лютого був винесений тільки перевізнику АТП «Карусель» Павлу Сабчуку. Слідчі прокуратури встановили, що він підвозив тітушек до Академії внутрішніх військ. Більш того - автобуси були зняті з міських маршрутів. Сабчука виправдали - з тієї причини, що він нібито не знав, для яких цілей дає транспорт. Слідчі проте встановили, що автобуси були зняті з маршрутів після дзвінка з Департаменту транспорту міськради. Хто дзвонив, правда, не з'ясували. Але в прокуратурі подали апеляцію і не втрачають надії.
- Я вважаю, що слідство зібрало достатньо доказів щодо тих осіб, яким було пред'явлено підозру. Ми свою позицію відстоюємо в апеляційному та касаційному судах і сподіваємося, що Верховний Суд прийме рішення на нашу користь, - заявив прокурор області Юрій Данильченко.
До слова, Департамент транспорту і зв'язку в лютому 2014 року очолював Сергій Дульфан. Керує він їм і понині, вільний від будь-яких звинувачень і слідчих дій.
Слідчим також вдалося встановити організатора збору і доставки тітушек до академії. Ним виявився заступник голови райорганізації Партії регіонів по роботі з молоддю Роман Добрянський - друг і безпосередній підлеглий керівника Ленінського району Максима Мусєєва. Після перемоги Революції гідності Добрянський втік до Криму, а звідти - в Грузію. Йому інкримінують хуліганство та організацію перешкод діяльності журналістів. У минулому році поліцейські Грузії затримали ватажка тітушек, проте прокуратура Харківської області до сих пір не може домогтися його екстрадиції. А тим часом один і колишній начальник Добрянського Максим Мусєєв нікуди не тікав - він все ще депутат міськради і керівник тепер уже Холодногірського району. До нього у правоохоронців немає питань.
Михайло Добкін, який в лютневому інтерв'ю 2014 року фактично зізнався в тому, що посилав тітушек до Києва, звинувачується в махінаціях з міською землею по кооперативної схемою, але збирається переїжджати до Києва, реєструвати свою партію і йти на вибори президента в наступному році.
Злочини, скоєні проти євромайдан, через чотири роки нової влади залишилися нерозкритими не тільки в Харкові.
- Це - загальна практика. Жодна справа Майдану в Україні не закінчено належним чином.
Суди у нас дуже повільно працюють, і ті, хто займався цими правопорушеннями, розраховували на подібну безкарність, - каже адвокат і громадський діяч Леонід Маслов. - Я думаю, немає політичної волі. Ті, хто знаходиться при владі, не хочуть мати незалежний суд.
А поки немає ні суду, ні волі, все люди, які віддавали злочинні накази і виконували їх, продовжують жити на свободі і в деяких випадках навіть зберігають високе суспільне становище.
Джерело: 2day. kh. ua.