Курсив наш. Увы, наши предположения о том, что не обсуждаемые публично, подготавливаемые в тайне от общественности, шаги нового Кабмина будут носить абсолютно деструктивный характер, к сожалению, оправдались.
Або як робити штучне дихання не з того кінця Рада в пожежному порядку розглядає кілька податкових законопроектів, які призведуть до істотного погіршення підприємницького клімату, вдарять по українському малому і середньому бізнесу. Це робиться під гаслами «детінізації», «виконання міжнародних зобов’язань України», і — хоча не озвучується вголос — необхідності провести непопулярні реформи, поки є підтримка в парламенті.
Результатом прийняття гетьманцевського пакета буде посилення корупції, різке зростання невдоволення самозайнятих, додатковий відтік економічно активного населення за кордон і повна зупинка інвестиційної активності значної частини середнього бізнесу.
Україна, безумовно, потребує підвищення ефективності податкової системи. Різнобій ставок, нерівні умови конкуренції через неоподатковуваний тіньовий імпорт, привілейоване становище платників податків — олігархів — все це пригнічує інвестиційне середовище і є одним з ключових чинників нашої бідності. Нагадаю, Україна сьогодні — найбідніша країна Європи з ВВП на душу населення і одночасно найбільш економічно невільна (12 вересня це підтвердить свіжий ренкінг «Економічна свобода в світі» канадського Інституту Фрезера).
Податкова реформа, безумовно, передбачає й жорстке виконання нових, більш справедливих правил. Однак без кроків назустріч бізнесу, без зниження номінальних ставок всі суто фіскальні кроки будуть справедливо сприйматися українцями як тріумф бюрократії, порушення суспільного договору і обман довіри.
Міркування про лібертаріанство і чистий лібералізм, які можна почути з вуст Гетьманцева, не більше ніж шумова завіса. Він або повністю позбавлений економічного мислення, або — як податковий консультант — зацікавлений у максимальному ускладненні правил гри для подальшого отримання ренти з податкового хаосу. Замість того щоб балансувати заходи, що посилюють адміністрування, стимулювальними заходами (зниження ставок податків, податкова амністія тощо) «фракція консультантів» заклала в податкові законопроекти все те, чого тільки бажає душа податківця-корупціонера.
Жодної з цих умов в Україні не дотримано. Замість того, щоб нарощувати політичний капітал президента, який прийшов до влади з програмою звільнення українців від корупціонерів, бюрократів та іншої безтолочі, податкові консультанти, що спливли незрозуміло звідки, його щедро витрачають.
Жорстка боротьба з податковими правопорушеннями стала одним з ключових чинників, що призвели до поразки Саакашвілі в Грузії. Але він хоча б провів глибокі звільнювальні реформи. В Україні нічого подібного поки що немає. Ілюзія, що панує у верхівці уряду: «зате ми не беремо хабарів», і тому, мовляв, люди з розумінням сприймуть будь-яке закручування гайок, є ні чим іншим як дурним самообманом. Побутова корупція цвіте і пахне, люди щодня стикаються з вимаганням поліцейських і інших дрібних бюрократів, а на інвективи на адресу топ-корупціонерів українцям начхати — поки вони стикаються постійно з тотальною корупцією на низовому рівні.
Резюме: фіскальні ініціативи Слуги народу, а конкретно — Данила Гетьманцева — груба політична (що веде до кризи довіри до президента і нової влади) і економічна помилка. Щоб почати швидко розвиватися, Україні потрібна радикальна стимулювальна реформа податкової системи, а не торжество азаровщини, позбавлене будь-якої логіки, крім логіки хапка.
Консультант «великої четвірки»: «Якщо взяти в такому вигляді і почати реально застосовувати в зазначені терміни — „хвиля народного гніву змиє“. Можливо, сподіваються на те, що „суворість законів компенсується необов’язковістю їх виконання“. Якщо друге — значить буде ризик вибіркового ставлення влади (чиїсь порушення будуть бачити, а чиїсь — не помітять)».
Із заяви Союзу українських підприємців: «Представники СУП підкреслили, що через бажання уряду та парламенту приймати зміни швидко, ці законопроекти можуть призвести до трагічних для українського бізнесу наслідків і стати черговим стимулом піти „в тінь“. Незважаючи на задекларований партією „Слуга народу“ курс на ліберальні реформи, наразі бізнес побачив великий блок ініціатив, які можуть повернути „до темних часів“: замість ліберальних стимулів для розвитку влада дбає про фіскалізацію».
Зі звернення Європейської бізнес-асоціації, що нарахувала 13 підводних не каменів, а скель або навіть гір в законопроекті 1210: «Експерти Асоціації висловлюють своє застереження щодо недоцільності прийняття законопроекту в такому вигляді та у надзвичайно стислі строки, що пропонуються у зв’язку із невідкладним статусом законопроекту. Асоціація повністю підтримує заяву прем'єр-міністра України про те, що податкова реформа має розпочатися навесні 2020 року, а зміни до податкового законодавства повинні вступити в силу з 2021 року».
Виникає справедливе запитання, що робити з усім цим неподобством. Я бачу чотири кроки, які підведуть риску під адміністративним захопленням громадян, які випадково опинилися в правлячій партії.
2. Доручити прем'єру в стислі терміни розробити концепцію податкової реформи, яка передбачає поетапне зниження фіскального навантаження до рівня 33?35% ВВП (можна порівняти з рівнем навантаження в країнах, що швидко розвиваються).
3. Публічно заявити про позицію президента: Україні потрібна справжня податкова реформа, зі зниженням номінальних ставок і вирівнюванням правил гри, а не ямковий ремонт на мінному полі.
4. Зміцнити Данилом Гетьманцевим парламентський комітет з питань молоді та спорту.
Курсив наш. Трудно придумать более бездарную политику по отношению к украинскому бизнесу, чем предложенная новым Кабмином. Ничего удивительного в этом нет, назначение г-на Милонова министром экономики четко указала на приоритеты нового правительства. Самое страшное, что мы второй раз оказываемся в ситуации, когда море надежд людей будет сожжено. И нас ожидает трагический повтор событий 2014 года. И пусть это сейчас делается не в силу корысти - кого это интересует? К сожалению мы столкнулись с ситуацией, когда интеллектуальный уровень новой элиты просто не способен разобраться в ситуации. И самое страшное: эта элита не пытается учиться, не пытается разобраться в ситуации. Во-истину жуткая картина.