Вчені виявили невідомі раніше типи кристалів, які «ховалися» в крихітних частинках метеоритного пилу. Вона залишилася після падіння Челябінського метеорита, яке сталося дев'ять років тому, повідомляє Science Alert..

Астероїд діаметром 18 метрів і вагою 12125 тонн увійшов в атмосферу Землі на швидкості майже 67 тисяч кілометрів на годину 15 лютого 2013 року. Він вибухнув в атмосфері на висоті близько 23,3 км над російським містом Челябінськ, обсипавши його осколками.

[see_also ids\u003d"

У ті часи експерти назвали цю подію тривожним сигналом про небезпеки, які представляють астероїди для планети.. Вибух Челябінського метеорита став найбільшим вибухом в атмосфері Землі після Тунгуського метеорита, який упав на планету 1908 року. За даними NASA, метеорит вибухнув із силою в 30 разів більшою, ніж вибух бомби в Хіросімі.

У ході нового дослідження вчені проаналізували крихітні фрагменти цього космічного каменю, що залишилися після його вибуху, відомі як метеоритний пил. Зазвичай метеори виробляють невелику кількість пилу при згорянні, але крихітні крупинки губляться для вчених, тому що вони або занадто малі, щоб їх можна було знайти, або розсіюються вітром, або падають у воду, або забруднюються навколишнім середовищем..

Але після вибуху Челябінського метеорита масивний шлейф пилу висів у повітрі близько чотирьох днів, перш ніж упав на поверхню Землі.. Шари снігу, що випали перед і після осідання пилу, «зловили» зразки та зберегли їх для вчених.

Вивчаючи порошинки під мікроскопом, вчені виявили новий тип кристалів. Одна з цих крихітних структур опинилася прямо в центрі одного із слайдів, які розглядали дослідники. Якби не це, мабуть, вчені пропустили б кристали.

Вивчивши пил за допомогою набагато потужніших мікроскопів, вчені виявили більше таких кристалів. Вони були двох різних форм; квазісферичні або «майже сферичні» оболонки та шестикутні стрижні, обидва з яких були з «унікальними морфологічними особливостями».

Аналіз, проведений за допомогою рентгенівських променів, показав, що кристали складаються із шарів графіту, які оточують центральний нанокластер..

Дослідники припускають, що найбільш ймовірними кандидатами на роль цих нанокластерів є бакмінстерфулерен (C60), схожий на клітину куля з атомів вуглецю, або полігексациклооктадекан (C18H12), молекула, що складається з вуглецю та водню.

Вчені вважають, що кристали утворилися в умовах високої температури та високого тиску, спричинених руйнуванням метеору, хоча точний механізм досі незрозумілий. У майбутньому вчені сподіваються відстежити інші зразки метеоритного пилу з інших космічних порід, щоб з'ясувати, чи є ці кристали звичайним побічним продуктом розпаду метеору, чи це унікальний випадок вибуху Челябінського метеориту.