Інтрига в українській Прем’єр-лізі в тому чи іншому вигляді таки дотрималась до заключного туру. Не в чемпіонських перегонах, звісно, але нас цілком влаштував би й карколомний перебіг подій у зоні боротьби за виживання. І тут перед заключними вихідними національної першості лише одна команда знала свою долю — одеський Чорноморець, який уже точно вилетів до Першої ліги. Для решти були можливі різноманітні варіанти.
Саме тому в матчі з доволі скромною афішою поміж петровським Інгульцем та полтавською Ворсклою насправді приховувалась неабияка інтрига. І тут усе насправді було доволі просто — поразка будь-якої з команд так чи інакше б ускладнила їй життя, але якщо "козаки" в такому випадку гарантовано б вилітали, то "зелено-білі" мали б ще й дивитись на результат паралельної зустрічі в столиці поміж Оболонню та Лівим Берегом, і дуже б цікавила в такому випадку команду Юрія Максимова потенційна невдача "лелек". Або "пивоварів", якщо б Ворскла таки виграла гру на Ніці. Загалом, цікаво.
Початок гри зіпсувала чергова масштабна повітряна тривога по всій країні, але вона була нетривалою — усього на 20 хвилин, і тому команди навіть не розминались додатково після повернення на поле. Це в свою чергу призвело до втрати синхронізації за часом поміж двома паралельними поєдинками, а отже в Олександрії ми мали завершити раніше, аніж це відбулось би в Києві. Відповідно вага результату ставала ще більшою.
І як тільки гру було відновлено, то майже одразу до штрафного Ворскли полетів фірмовий аут Волохатого з правого флангу, який на ближній стійці завершився ударом у поперечину від Станіслава-Нурі Малиша — вочевидь, "козаки" були налаштовані рішуче. Та й у подальшому саме Інгулець продовжував атакувати й створювати небезпеку біля володінь Ісенка, тоді як полтавці навіть до виходу в позиційні атаки близько не підходили.
Проте на 34 хвилині Дубілей під тиском припустився помилки на правому фланзі оборони, через що привіз гол у власні ворота, бо Кане, Ндукве та Кулач із завершальним ударом у штрафному розкатали момент до вірного. А отже на другу половину гри саме "зелено-білі" з мінімальною кількістю гольових моментів могли йти в більш упевненому стані.
Команда Кобіна тим часом від свого не відступала. Так само активним був початок другого тайму в її виконанні, і зрештою стався гол — на 72 хвилині Ворскла не змогла відбитись від кутового з лівого флангу, який завершився як не ударом Кисленка зблизька в захисника, то добиванням відскоку від того-таки Малиша на дальній стійці. І ситуація насправді одразу стала гострою для колективу Максимова — ще один гол суперників, і вони б вилітали на пряму.
Однак Інгульцю так і не дали нічого заподіяти в атаці на останніх хвилинах гри. І Ворскла при цьому не просто відбивалась, а ще й почала якісно використовувати простір на контратаках. І не забила другий свій м’яч у цій зустрічі лише дивом насправді. Хоча й зробила це, але з офсайдом у Пасіча під час одного з епізодів наприкінці гри, до чого було дуже багато запитань на адресу бригади арбітрів. Як і до моменту з потенційним пенальті на Кане вже в доданий час — VAR уболівальників навряд чи в чомусь переконав своїми повторами.
У підсумку петровський Інгулець із 24 здобутими заліковими балами фінішував на передостанній сходинці та вилетів до Першої ліги, тоді як полтавська Ворскла набрала 27 очок, посіла тринадцяте місце, тому гратиме в перехідних матчах.
Інгулець — Ворскла 1:1
Голи: С-Н. Малиш, 72 — Кулач, 34
Інгулець: Паламарчук — Пушкарьов, Дубілей (Кисленко, 63), Дихтярук, С-Н. Малиш, Фарасєєнко — П’ятов (Свистун, 63), Лосенко (Лісняк, 83), Гаджук (Катрич, 46), Могильний (Сад, 46) — Волохатий.
Ворскла: Ісенко — Пердута, Хрипчук, Павлюк, Бацула — Скляр, Челядін — Кане, Кулач (Н. Кулач, 61), Салабай (Нестеренко, 53) — Ндукве (Пасіч, 74).
Попередження: Гаджук, Фарасєєнко, Лосенко