Зараз вони мужні, сильні та цілеспрямовані. Щодня тренуються та виконують завдання за призначенням. Але ще не так давно вони вперше переступали шкільний поріг. Хто зляканий, хтось з цікавістю. Цей день, 1 вересня пам'ятають усі без виключення.

Своїми дитячими спогадами про цей день поділились військовослужбовці 2 Галицької бригади Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України.

З букетом червоних троянд маленького Ігоря мама привела на урочисту лінійку в шість років. Тоді він мріяв бути водієм, дуже не хотів вставати зранку до школи та страшенно боявся сам йти в клас.

«Наша перша вчителька, Ганна Іванівна, була дуже терплячою та спокійною жінкою, - розповідає старший солдат Ігор Хляпатура. – Нас було сім хлопців у класі, і всі дуже бешкетували. Але вперше переступити поріг класу було дуже страшно, не хотілось лишатись без мами».

Зараз Ігор проходить строкову службу у Національній гвардії України і його мало чим можна злякати. Стриманий, відповідальний, служить в підрозділі, який виконує завдання судового конвоювання.

Маленького Віталія до школи привели мама та бабуся. Тоді він йшов до школи аби добре вчитись та стати моряком.

«Не знаю чому, але мені дуже спокійно було в той день, - згадує Віталій Швачка. - Я був дуже стриманою дитиною, ніколи не бешкетував, добре навчався. Дуже любив малювати і у мене виходило. Щоправда, моряком так і не став. Виріс і зрозумів, що мене це більше не цікавить».

Близнюки Вадим та Максим Дмитруки разом від народження. В перший клас дуже хотіли йти, тому на урочисту лінійку просто бігли. Разом сиділи за одною партою, і разом з першого класу полюбили математику, а в старших класах і фізику. Разом потрапили й на строкову службу до 2 Галицької бригади. Щоправда, Максим відслужив півтора року та звільнився у запас. А от Вадим поставив для себе інші цілі – стати головним сержантом роти. Довго навчався, працював над собою, Максим підтримував брата і мрія збулась.

Сержант Вадим Дмитрук тепер головний сержант роти.

Дмитро Годик прийшов до школи разом з мамою та букетом гербер.

«Я дуже хотів до школи, бо вдома вже було скучно, - розповідає Дмитро. - Йшов щоб навчатись, вирости і стати льотчиком або космонавтом. Але став інженером-механіком. Однаково любив усі предмети, але от мама каже, що найбільше любив математику і взагалі був золотою дитиною. Школу закінчив відмінно, із золотою медаллю».

Аліна Новікова, НГУ