Сьогодні особовий склад Північного ОТО НГУ вшановує пам'ять загиблого гвардійця солдата Вадима Наумова. 1 вересня 2014 року у бою на блокпосту біля села Василівка Донецької області Вадим отримав поранення та довгий час вважався зниклим безвісти.

Командир батальйону, в якому ніс службу солдат Наумов, згадуючи про той злощасний день, розповідає, що тоді ніщо не передвіщало біди.

«Нам була поставлена бойова задача - біля села Василівки, забезпечити збереження цілісності моста, аби дати можливість українським бійцям вийти з Іловайського котла. Тоді була вірогідність, що сепаратисти могли підірвати міст та перекрити шляхи виходу людей. Вадим взяв гвинтівку і зайняв свою позицію. На блокпосту ми побачили як наближається колона автобусів. На них виднівся надпис «Діти». З укриття я почав переговори, адже то справді могли бути діти, яких евакуйовували з зони бойових дій. Проте, коли з машин почали виходити озброєні чоловіки, я зрозумів, що лише перемовами тут не обійдеться. Зі свого боку я запропонував їм здатися, проте вони нас не послухалися і перші почали стрільбу», – згадує Ярослав Ковальчук.

Озброєні чоловіки відкрили шквальний вогонь по військовослужбовцям бригади. Проте, противник недооцінив військову виучку строковиків. Гвардійці були добре підготовленими та змогли дати відсіч ворогу. Під час бою Вадим Наумов повідомив по рації, що поранений.

Командир спробував добігти до позиції пораненого солдата, але в нього влучила куля. «Я не встиг добігти до нього, просто не встиг», – з сумом згадує підполковник Ковальчук.

Підкріплення, яке прибуло на допомогу нашим гвардійцям також намагалося знайти пораненого бійця, проте всі спроби були марними. Після бою його шукали ще три доби, але стало зрозуміло, що він, живий чи мертвий, потрапив до рук бойовиків.

І лише 14 жовтня матері загиблого зателефонували та повідомили, що в запорізькому морзі, серед мішків з тілами наших загиблих воїнів знайшли його ремінь. Як виявилось згодом, тіло Вадима також знаходилось там, просто сталася помилка, хтось не правильно записав кілька цифр.

На виправлення цієї помилки знадобився цілий місяць і неабиякі зусилля пошуковців та командирів. Після проведення кількох тестів ДНК було встановлено, що тіло Вадима Наумова знаходиться у запорізькому морзі.

Указом Президента України «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», Вадим був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

А у рідному місті, де поховали героя йому присвоїли звання «Почесний громадянин міста Козятин».

У частині хлопця згадують дуже позитивно. На прохання охарактеризувати його, Ярослав Ковальчук сказав: «Він любив навчатися, на польових виходах показував завжди високі результати. А ще мав особисту думку і не боявся її висловлювати, іноді навіть сперечався, але у таких словесних суперечках завжди відстоював думку хлопців, з якими служив», – згадує про Вадима Ярослав Ковальчук.