Економіка і політика зазвичай не синхронізовані. Це може підтвердити Джордж Буш-старший, який програв президентські вибори в 1992 році, тому що виборці звинуватили його в початку рецесії.
З ним погодиться канцлер Німеччини Герхард Шредер, якого виборці вигнали з крісла глави уряду через початок болісних реформ. В результаті плоди його роботи пожинала Ангела Меркель.
Сьогодні, майже через 10 років після найжорсткішого кризи з часів Депресії, нарешті спостерігається широкомасштабний економічний підйом.
Про це пише The Economist, додаючи, що в Америці, Європі, Азії і на ринках, що розвиваються, вперше після незначного відскоку в 2010 році спостерігається одночасне зростання.
Але політичні настрої не дуже райдужні. Популісти, які роками харчувалися невдоволенням від слабких економічних показників, продовжують свій підйом. Глобалізація втратила популярність. Економічні націоналісти сидять в Білому домі. Минулого тижня увага була прикута до парламентських виборів в Нідерландах, в яких брав участь ісламофоб Герт Вілдерс.
Видання зазначає, що дисонанс між політичною та економічною сферою небезпечний. Якщо політики-популісти отримають кредит довіри завдяки тому, що в ході їх роботи буде спостерігатися позитивна економічна динаміка в світі, їх небезпечні ідеї можуть отримати ширшу підтримку. А це, в свою чергу, може привести до руйнівних наслідків.
Видання вказує на причини, чому глобальний економічний підйом спостерігається саме зараз. Минуле десятиліття ознаменувалося порожніми очікуваннями розквіту, оскільки оптимізм на початку року часто вже не виправдовувався через кризу в єврозоні, потрясінь на ринках, що розвиваються, стрімкого скорочення цін на нафту і страхів, що економіка Китаю впаде. Американська економіка продовжувала зростати, але завжди наперекір. У 2016 році Федеральний резерв США чотири рази збирався підняти процентні ставки. І кожен раз глобальні коливання ставили хрест на цих планах.
Тепер ситуація змінилася. Минулого тижня Федеральний резерв США підвищив процентні ставки вже втретє за три місяці завдяки жвавості американської економіки, але також і завдяки економічному зростанню в усьому світі. Страхи перед перевиробництвом в КНР і девальвацією юаня зменшилися. В Японії в четвертому кварталі минулого року темп зростання капітальних витрат були найвищими за три роки. В цей час, єврозона почала набирати обертів вперше з 2015 року. Індекс економічних настроїв Єврокомісії найвищий з 2011 року. А безробіття в країнах єврозони на найнижчому рівні з 2009-го.
Інші глобальні економічні лідери теж демонструють позитивну динаміку. У лютому Південна Корея зафіксувала зростання експорту на 20%. Тайванські виробники нарощували виробництво протягом 12 місяців поспіль. Навіть країни, які найбільше постраждали від рецесії, відчули, що найгірше вже позаду. Бразильська економіка скорочувалася протягом восьми кварталів поспіль. Але їй теж вдалося приборкати інфляцію, і процентні ставки почали поступово скорочуватися.
Видання пише, що Бразилія і Росія, швидше за все, в цьому році зроблять свій внесок в глобальний ВВП. Інститут міжнародних фінансів зауважив, що в січні країни, що розвиваються показали найшвидший щомісячне зростання з 2011 року.
Втім, не можна сказати, що світова економіка повертається до норми. Ціни на нафту 15 березня впали на 10% через відновлення страхів перед перенасиченням ринку. Шкода від тривалого обвалу цін для країн-виробників була б більшою, ніж вигода для споживачів. За межами Америки зарплати досі ростуть занадто повільно. А в Америці скорочення впевненості в бізнес-кліматі ще може перерости в скорочення інвестування.
Закріплення глобального економічного відновлення вимагає збалансованих дій. На тлі очікуваного зростання інфляції центральним банкам доведеться посилити політику, націлену на скорочення ризиків від надмірного прискорення інфляції, інакше фондові біржі та власники бондів постраждають. Європа особливо вразлива до цього, тому що Європейський центральний банк наближається до межі своїх можливостей в сфері купівлі бондів.
Але найбільший ризик - це уроки, які випливають з політичної сфери. Дональд Трамп хвалиться хорошими цифрами. І це правда, що фондові біржі і настрої бізнесу пожвавилися через його обіцянок провести дерегуляцію і зменшити фіскальне навантаження. Але заяви Трампа, що саме він якимось чарівним чином дав поштовх для створення робочих місць - це пусте вихваляння. Американська економіка вже 77 місяців поспіль демонструє зростання робочих місць.
Найголовніше те, що економічний підйом не має нічого спільного з економічним націоналізмом Трампа і його політикою "Америка понад усе". Насправді ж це зростання черпає сили з того, що сучасні популісти засуджують.
Економісти завжди вказували на те, що відновлення після фінансових криз займає досить багато часу. Експерти Гарвардського університету Кармен Рейнхарт і Кеннет Рогофф оцінили 100 банківських криз. Вони прийшли до висновку, що повернення до докризових доходів настає не раніше, ніж через 8 років. Також економісти вважають, що кращий спосіб прискорити відновлення після боргової кризи - це якомога швидше очистити бюджетний баланс, не вдаватися до закручування гайок у фінансовій політиці і провести фіскальне стимулювання, якщо це можливо.