На сайте Кремля опубликован перечень документов, подписанных и принятых по итогам переговоров Путина и Си Цзиньпина. И, судя по этому перечню, визит провалился. Подписаны сплошные меморандумы о взаимопонимании между различными ведомствами и институтами, а также соглашения о сотрудничестве в сфере СМИ. То есть документы — ни о чем.

Далее текст на языке оригинала. Тим часом вкотре не були підписані давно бажані Кремлем контракти щодо проєкту газогону з Росії через Монголію до Китаю "Сила Сибіру-2". Хоча путінські чиновники й роблять вигляд, що залишилося зовсім трохи — і контракти буде підписано. І так із року в рік вже приблизно десять років. Питання перетворилося на принцип — хто кого дотисне: Пекін Кремль чи Москва Пекін. Китай хоче отримувати газ за цінами, майже на рівні внутрішньоросійських. І він перебуває у сильнішій позиції, адже після того, як Європа відмовилася від російського газу, ринків збуту для нього залишилося не так багато. А Китай — головний покупець.

Документ, підписаний під час візиту Путіна до Китаю, який може викликати інтерес, — це меморандум про взаєморозуміння між "Росатомом" і Міністерством науки і технологій КНР щодо науково-технічного співробітництва у сфері керованого термоядерного синтезу.

Експерименти з термоядерним синтезом проводяться протягом останніх 50 років. За цей час продуктивність термоядерних установок збільшилася у 100 000 разів, але для досягнення рівня продуктивності, необхідного для електростанції, її потрібно збільшити ще у п’ять разів. Над проблемою термоядерної енергетики працюють різні країни. І останнім часом відбуваються стрімкі зміни.

Згідно з розрахунками Массачусетського технологічного інституту, за сценарію, коли у 2050 році мінімальні капітальні витрати становитимуть 2,8 тисяч доларів США за 1 кВт, до 2100 року частка термоядерної енергії у структурі виробництва може сягнути 50%.

У квітні канцлер ФРН Фрідріх Мерц заявив про амбіції Німеччини запустити перший власний термоядерний реактор. Водночас у Франції реалізується міжнародний проєкт ITER зі створення експериментального термоядерного реактора. Тепер Китай і РФ вирішили певною мірою об’єднати свої зусилля. Хто першим і коли вийде на промисловий рівень — досі невідомо.