Приветствую, друзья! 6 марта.
Интенсивность ракетных залпов со стороны Ирана стремительно падает: с 62 волн в сутки 1 марта до менее чем 10 волн по состоянию на вчера. Это свидетельствует об успешном уничтожении коалицией стационарных пусковых установок и складов.
Далее текст на языке оригинала. Після влучань іранських дронів в енергооб'єкти Кувейту та ОАЕ арабські монархії перейшли в режим максимальної тривоги. Зазвичай в українському сегменті аналітики прикута увага до цін на нафту, проте найбільша небезпека для країн Затоки криється у дефіциті прісної води. Це справжня "ахіллесова п'ята" регіону. Якщо нафта – це гроші, то вода – це біологія.
Все більше ознак того, що Іран свідомо переходить до тактики "гідровійни". 2 березня було атаковано катарський комплекс Ras Laffan, а 5 березня з’явилися звіти про пошкодження мереж, що живлять опріснювальні заводи в ОАЕ та Кувейті. Станом на сьогодні вода стала вагомішим чинником за нафту. "Гідровійна" знищує ілюзію стабільності швидше, ніж ракети руйнують будівлі: без води не працюють дата-центри та системи охолодження хмарочосів, а мегаполіси перетворюються на пастки.
Той самий Ер-Ріяд – це гігантський мегаполіс посеред пустелі. 90% його води залежить від одного вузла та 500-кілометрової труби. В умовах березневої спеки, яка вже сягає +35°C, відсутність води протягом 48 годин призведе до колапсу каналізації та медицини.
Так, до прикладу, повідомлення про можливе забруднення акваторії через удари по іранських ядерних об’єктах (про що попереджав прем’єр Катару) вже спровокували паніку в Досі та Манамі. Ринок бутильованої води в регіоні підскочив у ціні в 5–7 разів за останній тиждень.
Ці загрози посилюють тиск на Вашингтон: ОАЕ та Катар уже офіційно закликали Трампа максимально скоротити терміни операції. Їхня інфраструктура виживання просто не розрахована на затяжну війну на виснаження.
США екстрено перекинули додаткові системи C-RAM та Avenger для прикриття заводів (зокрема комплексу Джубайль у Саудівській Аравії), але проблема з масовими атаками "Шахедів" залишається - ППО не може гарантувати 100% захисту для таких вразливих об'єктів.
Ми звикли міряти стабільність Близького Сходу барелями, але зараз її варто міряти літрами. Наступний етап війни – це не лише битва за нафтопроводи, а й битва за виживання міст. Якщо хоча б один великий завод типу Джубайля вийде з ладу на тиждень, ми побачимо найбільшу в історії гуманітарну евакуацію, яка змиє всі політичні домовленості між Трампом та монархами Затоки.