На очах розпадається вісь Москва — Тегеран. Підтверджено, що Іран справді апелював до Росії, спираючись на пункти про "взаємну допомогу у разі загрози суверенітету". Москва, хто б здивувався, скористалася юридичною казуїстикою: оскільки удари США та Ізраїлю позиціонуються як "точкові операції проти терористичної інфраструктури", а не повномасштабне вторгнення, Кремль трактує це як випадок, що не підпадає під дію статті про колективну оборону.

Іран просив активувати С-400 та системи "Красуха"/"Леєр-3" на російських базах у Сирії (Хмеймім та Тартус) для засліплення ізраїльських літаків.

Натомість Росія не просто відмовила, а й, за деякими даними, вимкнула транспондери та активні радари на своїх базах під час прольоту ізраїльських ракет, аби уникнути випадкового зачеплення та виправдання для вступу у конфлікт.

І нарешті, відмова Москви почута в Пхеньяні, Пекіні та серед країн Глобального Півдня. Росія продемонструвала, що вона є "союзником до першого серйозного виклику". Іранські еліти, особливо прагматичне крило, тепер відкрито говорять про те, що стратегічна ставка на Росію була помилкою, яка призвела до національної катастрофи. Що тут сказати, тугодуми, аднака...