То, что я вам сейчас расскажу, я уже рассказываю больше года. Исключительно на закрытых встречах с польскими и немецкими специалистами.
Россия не будет ждать, пока Европа подготовится к российскому удару. Европейские рассуждения, что Россия нападет где-то около 2030 года, поэтому к этому времени надо успеть перевооружиться, ничего не стоят. Ударить уместно в момент наименьшей готовности. Российский удар весьма вероятен еще до конца этого года.
Далее текст на языке оригинала. Питання перше. Куди бити? Традиційно першою ціллю вважаються країни Балтії, це простіше з точки зору малого розміру та високої ймовірності невтручання США – але це не дає Кремлю досягнення стратегічної мети вивести з гри Європу. Цього можна досягти ударом по Польщі. Але не через Сувалкський коридор, де росію чекають.
Друге питання. Як бити? Польща нині активно готується до Другої світової війни (це не одрук), закуповуючи танки та інші броньовані машини. Вони не будуть потрібні. Вони навіть не встигнуть виїхати з ангарів. Війни зразка лютого 2022 більше не буде.
Російська воєнна доктрина передбачає так звану лімінальну війну, добре описану у книзі Девіда Кілкаллена "Дракони і змії". Суть цього підходу – у використанні допорогових методів ведення війни, коли противник не розуміє, що відбувається, і не може ухвалити рішення, чи вже щось робити у відповідь, чи ще зарано, і якщо робити, то що й кому. І в момент, коли врешті ухвалюється рішення щось робити, – вже запізно, бо все закінчено.
Отже, уявіть собі атаку на Польщу, яка поєднує:
– масові ракетно-дронові атаки по об'єктах енергетики, іншої інфраструктури та логістики (дрони можуть бути розфарбовані у жовто-блакитні кольори та нести написи на кшталт "це вам за розсипане українське зерно");
– кібератаки на урядові та інфраструктурні об'єкти;
– колапс навігації через масштабне застосування засобів РЕБ;
– диверсійно-терористичні групи; раптові "екологічні" та техногенні катастрофи;
– розмотування суспільства (вже й так розігрітого) через соціальні мережі;
– використання корисних ідіотів із маргінальних партій;
– нарешті, тисячі біженців із Близького Сходу, які тікають на захід з території Білорусі, хтось із них зі зброєю.
Першим наслідком буде знеструмлення країни не на години, а на тижні. Другим наслідком буде колапс урядування. Третім наслідком будуть десять мільйонів польських біженців, що тікають до Німеччини, викликаючи колапс урядування і там. Далі ефект доміно поширюється на Брюссель. В принципі, мета досягнута. В якості бонусу зірвано постачання України через Польщу.
Підготовка до атаки ведеться активно. Нещодавні підпали військової техніки в Німеччині та Бельгії, масштабні знеструмлення в Іспанії та Чехії, пожежа на телекомунікаційних мережах в Польщі – все це перевірка готовності й пошук слабких місць.
Чи вдається докричатися до політичного керівництва ключових європейських країн? Так, вдається досягнути розуміння, що це доволі ймовірний сценарій. Але далі параліч волі, який має прості пояснення: підготовка викличе паніку, а паніка обрушить ринки.
Так би мовити, Шашлики 2.0.
Ну то принаймні ми з вами будемо готові.
Пишу це все, бо вже принаймні Michael Gonchar виступив із попередженням публічно, а я опублікував описане вище в кількох статтях у польських виданнях. Оскільки чимало моїх друзів нині на конференції в Римі – прошу, говоріть про це. Це має висіти у повітрі.
P. S.
Пишуть, що я нагнітаю паніку. Це вже я чув – у лютому 2022.
Відповім тут на типові запитання.