втрачена ініціатива

13 листопада 2018, 01:27 | Світ
фото з ТСН.ua
Розмір тексту:

Вже досить давно з Білого дому доносяться чутки про якийсь "чудовому" плані мирного врегулювання близькосхідного конфлікту, хоча останнім часом вони дещо стихли. Це буде, як нас запевняють, пропозиція, від якого Палестинська автономія не зможе відмовитися. Але з тих пір, як на екрани вийшов фільм "Хрещений батько", ця формула втратила свою однозначність, - пише Олексій Цвєтков в колонці на "Радіо Свобода".

Той факт, що ця ініціатива відійшла на задній план, можна, звичайно, списати на вибори в США, відтягли на себе всю увагу адміністрації, - час покаже. Але навряд чи це єдиний фактор, а тепер, напевно, можна сказати, що і не головний. Почнемо з заходів, які Білий дім ухвалив стосовно автономії. Єрусалим вперше визнаний столицею Ізраїлю, незважаючи на те що і палестинці претендують на місто в цій якості.

Крім того, Вашингтон оголосив про скасування субсидій палестинським територіям в сумі понад 200 мільйонів доларів. А у вересні закрито представництво Палестинської автономії в столиці Сполучених Штатів під тим приводом, що палестинське керівництво не виявляє жодного наміру вступати в переговори з Ізраїлем. На цьому тлі навряд чи слід дивуватися, що уряд автономії відмовляє у зустрічі зятю Трампа Джаред Кушнера, який відає близькосхідної ініціативою.

З усього цього легко зрозуміти, що вашингтонські надії на поступливість палестинців грунтувалися на послідовно жорстку позицію щодо них, пряника в цьому арсеналі явно бракує. Але звідки при цьому оптимізм, якщо згадати, що нікому з попередників Трампа жорсткий підхід особливо не допоміг (як, втім, і м'який)? І проте, надії свого часу здавалися цілком виправданими: підставою для них служили безпрецедентно тісні відносини Трампа з фактичним лідером Саудівської Аравії, наслідним принцом Мохаммедом бін Салманом, відомим в побуті як МБС.

В останні роки у мусульман-сунітів, лідером яких вважає себе Саудівська Аравія, серйозно змінилися пріоритети, і небезпека, яка, на їхню думку, виходить від шиїтського Ірану, перекриває проблему палестинців, яка відсунута тепер на задній план. А в Ізраїлі, з огляду на спільного ворога в Тегерані, Ер-Ріяд бачить мало не союзника і вже давно веде з ним негласні переговори. В результаті уряд автономії в Рамаллі сильніше вразливе, тим більше що в руках у принца як дипломатичні, так і фінансові важелі.

У МБС, однак, вже склалася репутація імпульсивного лідера. З одного боку, він відкрив в країні кінотеатри, дозволив жінкам водити автомобіль, пообіцяв диверсифікувати економіку і частково приватизувати найбільшу в світі нафтовидобувну компанію Aramco - даючи зрозуміти, що має намір вивести Саудівську Аравію з трясовини середньовіччя і вуглеводневої залежності. З іншого - він, разом з ОАЕ, веде нескінченну війну в Ємені проти союзних Ірану повстанців, яку ООН вже оголосила найбільшої гуманітарною катастрофою; помістив найбагатших співвітчизників в в'язницю з метою отримати від них викуп; ні з того ні з сього затіяв гучний конфлікт з Оманом, а що стосується приватизації Aramco, то угода несподівано заморожена на невизначений термін.

Найголовнішим прорахунком принца стало вбивство саудівського дисидента Джамаля Хашоггі в Стамбулі, про подібний вчинок французький дипломат Талейран свого часу сказав, що це гірше, ніж злочин, це помилка. Несподівано повна колода козирів, тобто набір доказів, виявилася в руках Туреччини, прямого суперника Саудівської Аравії в боротьбі за лідерство серед сунітів.

Замість того, щоб викласти колоду на стіл, президент Туреччини Реджеп Ердоган дозує оприлюднення речових доказів і таким чином, що називається, рубає хвіст жертви по шматках, не дозволяючи МБС покласти край кризі і зробити вигляд, що нічого не сталося. Від Саудівської Аравії відвертаються інвестори, руйнуються плани казкового міста в пустелі, багато хто навіть сумніваються в тому, що принц втримається в ролі спадкоємця престолу. Його авторитет, ще вчора здавався незламним, сильно підмочений.

Ось це, швидше за все, і стало головним ударом, нанесеним по "чудовому" плану Трампа. Характерно, що Ізраїль - одна з небагатьох держав, які не засудили вчинок МБС і намагаються захистити репутацію Ер-Ріяда. Абсолютно неочевидно, що в ситуації, що склалася Саудівська Аравія збереже достатній авторитет для підтримки мирного врегулювання, яке має на увазі Білий дім.

Дональд Трамп всіляко підкреслює важливість союзу з арабським королівством і вказує на збитки, яких зазнають США в разі скасування операції з продажу американської зброї на суму в 110 мільярдів доларів. Але йому доводиться зважати на те жахом і відразою, який викликало вбивство журналіста у багатьох впливових членів республіканського істеблішменту. І напевно якщо не він сам, то його зять з великим сумом оглядає руїни колись багатообіцяючого плану. У Рамаллі, мабуть, зітхнули з полегшенням.

Це не означає, що Ізраїль втратив підтримку в сунітському таборі, хоча Туреччина найменше до такої підтримки схильна.

Прем'єр-міністр Біньямін Нетаньяху несподівано відвідав Оман, заклятого ворога Ер-Ріяда. Цілком можливо, що цей крок був, в числі іншого, спробою диверсифікації: застерігають же нас від складання всіх яєць в один кошик. Як би там не було, схоже, ще один маршрут виходу з кризи уперся в передбачувану стіну.

Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода Приєднуйтесь також до групи ТСН. Блоги на facebook і слідкуйте за оновленнями розділу!.




Додати коментар
:D :lol: :-) ;-) 8) :-| :-* :oops: :sad: :cry: :o :-? :-x :eek: :zzz :P :roll: :sigh:
 Введіть вірну відповідь