Росія увійшла в період вуличних протестів проти влади. Невдоволення критично налаштованих людей зростає, але через можливостей державної машини і відносної нечисленність акцій переломити ситуацію навряд чи вдасться. Про єдину можливість зміни режиму в РФ і стратегічні цілі Кремля читайте в другій частині інтерв'ю "Обозревателя" з американо-російським істориком, публіцистом і співавтором нашумілої книги "ФСБ підриває Росію" Юрієм Фельштинським.
У першій частині читайте про те, чому не варто вірити в показову "сварку" президентів США і РФ.
- Ви всерйоз сприймаєте протести в Росії? Поширена думка: Кремль, власне, нічого не має проти цих акцій, адже вони дозволяють суспільству "випускати пар".
- Я серйозно сприймаю протести в Росії. Не вважаю при цьому, що вони можуть вплинути на Путіна, Кремль і ФСБ, тому що у народу в Росії немає інструментів впливу на владу. У нормальних країнах цим інструментом є вибори - центральні та місцеві. У Росії ці вибори стали формальністю, приблизно як в СРСР свого часу.
Що стосується випускання пари з котла, то це, як мені здається, досягається насамперед через відкриті кордони. Ті, хто вже зовсім не може існувати в Росії при нинішньому режимі, в кінці кінців їдуть. Ну, або їх вбивають, як Бориса Нємцова.
- Чи є небезпека нових хвиль теракту в РФ, які б були спрямовані на "згуртування суспільства"?.
- Теракти - це та реальність, в якій сьогодні весь світ живе. Раніше були епідемії чуми і холери. Тепер - епідемія терактів. Є дуже серйозні підстави вважати, що до організації цих терактів має відношення ФСБ РФ. Але, зрозуміло, не за всіма терактами стоїть ФСБ. У всіх випадках нинішнє керівництво Росії, що не відрізняється особливою педантичністю, щоразу використовує теракти - і міжнародні, і російські - в своїх цілях, навіть тоді, коли не ФСБ їх організовує.
- Зараз ви бачите якісь потенційні можливості для зміни режиму в Росії? Поки очевидно одне - за допомогою виборів це не відбудеться.
- Ні зараз не бачу, ні "взагалі не бачу". Я вважаю, що зміна режиму в Росії може відбутися тільки в результаті чергової військової катастрофи, в яку Путін Росію втягує і в кінці кінців втягне. Тоді відбудеться і зміна режиму. Але заплачена за це ціна, як і ціна будь-якої війни, буде дуже високою для всіх учасників. Просто так Європу Путіну не дадуть захопити, навіть якщо заплющити очі і в поганому сні уявити, що троянський кінь Трамп виконає щодо Путіна всі взяті на себе зобов'язання.
- А є хоч якийсь шанс, що в разі економічних і внутрішньополітичних проблем Росія "відпустить" Україну, змириться з тим, що Київ обрав європейський вектор?.
- Не думаю, що це може статися, поки при владі в Росії Путін і люди з ФСБ. У Придністров'ї адже конфлікт не згасає, і з цим цілком змирилися і Молдова, і світова спільнота. Абхазія і Південна Осетія відірвані від Грузії, але і тут Росія залишає за собою можливість знову перетворити ці території в палаючу землю і, хто знає, може і далі куди з цих плацдармів рвонути. Хоча не думаю, що в найближчі плани Кремля входить спроба окупації Грузії.
Зрозуміло, в Москві розуміють, що поки Київ залучений в збройний конфлікт (на Сході) і в територіальну суперечку (в Криму) з Росією, Україна ні в НАТО увійти не може (її просто не приймуть в НАТО при наявність відкритого конфлікту з Росією), ні в Євросоюз як повноправний член. У березні-травні 2014 року, коли Путін починав захоплення Криму і Східної України, це було програмою-мінімум - почати конфлікт і таким чином не допустити входження України в НАТО і в Євросоюз. Тому сумніваюся, що Кремль залишить Україну в спокої, навіть якщо не вирішиться на повномасштабну війну і прямий територіальний захоплення.
- Останнім часом заговорили про ризик того, що Білорусь також стала потенційним об'єктом для агресії Москви. Це можливо? І як ви оцінюєте ймовірність зсуву Лукашенко Кремлем?.
- Якщо подивитися на карту, очевидно, що Білорусь представляє для Росії велику геополітичну цінність. Захоплення Білорусі виводить Росію до кордонів численних сусідів, яких можна, на велике задоволення Путіна, або тероризувати загрозою захоплення, або просто захопити. Всі ці сусіди, втім, є членами НАТО.
Лукашенко в дуже складному становищі. Прихильників у нього немає - він невеликий європейський узурпатор, який не поступається нікому владу. Можливості захищати себе від зовнішньої агресії у нього теж немає. Багатовікова історія Європи також не на його боці: Білорусь незалежною державою ніколи не була. Путін залишає Білорусь буфером між собою і Європою до тих пір, поки вважає це вигідним. Тим більше, напевно, військові давно йому пояснили, що захопити Білорусь можна з тією ж легкістю, що й Крим, причому в будь-який момент (на відміну від Криму, де довелося поспішати через революцію і втечі Януковича). Іронія полягає в тому, що, з одного боку, Лукашенко - єдиний гарант незалежності Білорусі. Якщо завтра щось трапиться з Лукашенком, Росія, безумовно, Білорусь анексує. З іншого боку, наявність Лукашенко не ліквідує загрозу захоплення Білорусі Росією.
- У чому зараз полягає стратегічна мета Путіна? Глобальне лідерство РФ явно не світить. Спроба реанімації Радянського Союзу теж начебто не вдалася.
- Кілька стратегічних цілей Путіна ми вже позначили: розвал НАТО, розпад Євросоюзу (читайте в першій частині інтерв'ю - Ред. І з першим, і з другим пов'язані результати виборів в цьому році в Європі, насамперед у Франції та Німеччині. Якщо у Франції переможе Ле Пен і Франція вийде з Євросоюзу і НАТО (Франція адже в 1966 році вже виходила з НАТО і повернулася туди тільки в 2009 році), це, звичайно, буде дуже серйозним ударом, перш за все по ЄС. А тут ще й вибори в Німеччині.
Так що Путін, зрозуміло, поки вичікує: по-перше, результатів виборів, по-друге, початку військового конфлікту США з Північною Кореєю або з Іраном. Потім вже він почне діяти, тим більше, що в 2018 році йому потрібно буде переобиратися в Росії, значить - потрібно якось розбурхати ще й своє населення.
Як повідомляв "Обозреватель", опозиціонер Олексій Навальний анонсував нові протести в РФ.
Приєднуйтесь до груп "Обозреватель" на Facebook і VKontakte, слідкуйте за оновленнями!.