Що є російська зовнішня політика часів пізнього Путіна? Відкинемо політологічні "рассуждалкі" і заумні концепції, в яких вправляються цілі міністерства, інститути та окремі особистості, намагаючись звернути на себе увагу "самого", приберемо патріотичну лушпиння і надування щік - і все зведеться до безпорадною дитячої формулою: "На зло бабусі відморожу вуха" , пише Галина Сидорова на Радіо Свобода.
Більшість "подвигів" десятиліття російські зовнішньополітичні гіганти незмінно робили саме на зло - "американської бабусі", або, скоріше, "дідуся". Тому і закінчувалися ці подвиги або позорищем (як на останньому за часом засіданні Ради Безпеки ООН), коли російський представник через брак серйозних аргументів з папірця сипав дворової лексикою. Або дурістю на межі фолу, коли гвардійський ракетний крейсер "Варяг" погнали в південнокорейський порт Пусан, щоб він випередив посланий Дональдом Трампом до корейських берегів авіаносець Carl Winson. Сталися ці "гонки" в той самий день, коли К Кім погрожував Трампу пуском свого арсеналу вже конкретно в американську сторону, а Трамп погрожував Кіму превентивним ударом, якщо той продовжить заборонені міжнародним співтовариством ядерні випробування. Чи не впади дітище північнокорейського оборонпрому, ледь злетівши, невідомо ще, чим би справа кінчилася. А російські моряки тут як тут - на лінії вогню, з демонстрацією Андріївського прапора в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, як заявили в штабі Тихоокеанського флоту.
Або ось допомагали Трампу на зло Хілларі Клінтон. А він, невдячний, оточив себе генералами, більшу частину часу витрачає, відбиваючись від звинувачень в занадто інтимні стосунки з Москвою, та ще й по "нашому Асаду" "томагавкнул".
А адже в Сирії путінська команда чого тільки не робила, щоб "уесть" американців в особі Барака Обами. Замість того, щоб приєднатися до міжнародної коаліції з 60 країн, вирішили в 2015-му повоювати на стороні Башара Асада - теж ніби як проти "Ісламської держави" (заборонено в Росії), підперти супостата, але, головне, як казав незабутній Микита Хрущов, показати "кузькіну мать" дядькові Сему. Так старалися, що навіть взяли в 2013 році Башара на поруки, пообіцявши стурбованому людству, що сирійський президент за кремлівським велінням-хотінням знищить все своє хімзброю. Але Асад ця зброя десь до сих пір все дістає і дістає, і воно чомусь регулярно вистрілює. Москва ж тільки руками розводить: мовляв, ми-то при чому, та резолюції в Раді Безпеки, що закликають Асада до порядку, ветує. Путіну з Лавровим залишається тільки спостерігати, як "наш Трамп" карає "нашого Асада" за погану поведінку.
А вже скільки зловтіхи було в Кремлі з приводу Брекзіта! Кремлівські стратеги дзижчали: задружіться з бунтівної Британією проти примхливої ??Європи. Але варто було трапитися трагедії в Хан-Шейхуні, точніше, стило трапитися відсутності адекватної реакції на неї з боку Кремля, новий глава Форін офісу Борис Джонсон, недовго думаючи, скасував візит в Москву. Судячи з усього, тепер вся надія на Марін Ле Пен з її націоналістичними поглядами. "Нашої Марін" допомагають на зло всій осудною цивілізованої і, в общем-то, до того, як Росія розв'язала війну в Україні і злапали Крим, цілком лояльно ставилася до Путіна Європі. Однак прийди ця "наша Марін" до влади на виборах в найближчу неділю (хоча я сильно сумніваюся, що Ле Пен це вдасться) - чи довго вона буде пам'ятати друга Володимира, укупі з мільйонними кредитами, отриманими від російських банків, тим більше один з них на цей момент на кшталт благополучно почив у бозі?.
З Китаєм теж все починалося в пику Заходу. Результат теж не радує: з газовим контрактом століття темнять, під час останнього голосування в Раді Безпеки по резолюції, яка засуджує Асада, від Москви дистанціювалися, і на довершення - дружній міжсобойчик китайського лідера з американським в резиденції останнього. Незграбне уточнення Пєскова, ніби твердження про дистанціювання Китаю від Росії в міжнародній політиці, "не зовсім відображають реальність", лише підтверджують: реальність саме така і є.
Путін в цій реальності досяг успіху в іншому - в тому, в чому доморощені патріоти не втомлюються звинувачувати його попередників: Путін здав Росію. Заплутавшись в своєму антиамериканізм, Путін здав Росію ідіотам, поставивши її в залежність від дій неадекватних "союзничкам" на кшталт Башара Асада і Кім Чен Ина.
Відчувають терпіння міжнародного співтовариства і власних громадян - кожен у своєму куточку - Кім-онук і Асад-син - це особливі випадки: перша за десятиліття реальна загроза неконтрольованого конфлікту, що загрожує перерости в ядерний. І, схоже, якщо путінські дипломати будуть як і раніше діяти на зло "американської бабусі / дідуся", світ в один прекрасний день завалиться.
... "Команда" Гази "!" - карбував наш воєнрук, на заняттях з військової підготовки в МДІМВ, смішно пом'якшуючи звук "р", чому все дійство виглядало ще більш комічно. Майбутні дипломати і журналісти-міжнародники повинні були натягнути на себе протигази і костюми хімзахисту. Було це в іншому житті - в середині 1970-х. Картину маслом доповнював заборона на носіння брюк студентками на військовій кафедрі, проти чого ми тихо протестували, приходячи на заняття в міні-спідницях. Загалом, при всіх інших складових, укластися в нормативи вдавалося не кожному, одягатися в захисний костюм - одиницям. Тому в кінці "тренування" зазвичай слід було: "Всі померли!".
Як подібна "підготовка", та ще з урахуванням її форми і змісту, могла стати в нагоді на зовнішньополітичній ниві - навіть тоді, наприкінці радянської влади, коли протистояння з Америкою було, що називається, "нормою життя", в голові не дуже вкладалося. Однак нинішня дипломатична поросль (а в вузівській програмі військової кафедри, підозрюю, мало що змінилося), схоже, тільки її і засвоїла. Інакше не спостерігати б нам із завмиранням серця, як і. офіційного представника РФ в Радбезі ООН, як ultima ratio тикає британському колезі. Втім, заступився за підлеглого заступник міністра закордонних справ Сергій Рябков образ якраз завершив, назвавши його ескападу "серйозним емоційним сигналом" "цим превосходительства", яким "все як об стінку горох, хоч кіл на голові теши".
Прес-секретар президента Дмитро Пєсков теж, до речі, виходець з надр МЗС, розставив крапки над "i", підкресливши, що в нинішні складні часи "прояви м'якотілості чреваті плачевними наслідками", тому інтереси країни доводиться відстоювати "досить жорстко".
Коротше: "Все померли!" На зло самим собі, природно.
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторського.
Приєднуйтесь до груп "Обозреватель Блоги" на Facebook і VKontakte, слідкуйте за оновленнями!.