"Чому американські платники податків повинні переживати через Україну?" - таке питання Держсекретар Рекс Тіллерсон озвучив перед міністрами закордонних справ G7 за день до його візиту в Москву.
Не зрозуміло, що він мав на увазі і в якому контексті він це сказав. У Держдепартаменті пояснили, що питання Тіллерсона було "риторичним".
"Якби Тіллерсон був кимось іншим і йшлося про якомусь іншому історичному періоді, ми могли б забути цей дивний коментар і рухатися далі. Але у Тіллерсона непросте минуле як для Держсекретаря ", - пише на сторінках Washington Post публіцист Енн Еплбаум.
На відміну від будь-якої людини на цій посаді щонайменше за століття, у Тіллерсона немає дипломатичного, політичного або військового досвіду. Зате він присвятив життя видобутку нафти і продажу її за гроші. У цьому він досяг успіху. Але ніхто не знає, чи може він змінити свою систему цінностей і сконцентруватися на зовсім іншому завданні продавати щось нематеріальне - американські цінності, щоб посилити щось ще більш нематеріальне - американський вплив.
Еплбаум зауважує, що ця зміна цінностей і завдань не така вже й легка, як здається. Цінності і вплив не можна оцінити за допомогою грошей. Їх не можна отримати завдяки скороченню витрат і підвищенню ефективності. Їх не можна поширювати за допомогою тактик корпоративного піару. Під час своєї першої поїздки в Азію, наприклад, Тіллерсон відмовився взяти з собою звичайний контингент журналістів (які, до речі, завжди самі платили за свою подорож).
Держсекретар виправдав це тим, що він хотів використовувати менший літак і повернутися швидше, тому взяв менше людей з собою. Якби він до сих пір був виконавчим директором корпорації, можливо, це здалося б хорошим рішенням. Але для Держсекретаря це була груба помилка. Авторитаристи по всьому світу бачать все більше доказів того, що адміністрація Дональда Трампа хоче підірвати журналістику. Американці дізналися менше, ніж потрібно, про поїздку американського чиновника, яку в основному висвітлювали іноземці.
Еплбаум зауважує, що не дивлячись на те, було питання Тіллерсона риторичним чи ні, він заслуговує на відповідь.
"І ця відповідь - так, платники податків США повинні турбуватися через Україну, але не обов'язково з тих же причин, що і виконавчий директор нафтової компанії. Чому? Пояснення можна звести до оціночних точкам або графіками, його не можна виразити в цифрах. Я навіть не впевнена, що це можна виразити в декількох пунктах ", - пише Еплбаум, яка все ж наводить свій перелік причин.
Вона зазначає, що російське вторгнення в Україну і анексія Криму в 2014 році - це відкрита атака на принцип безпеки кордонів в Європі. Це принцип, який дозволив перетворити розірвану колись кривавими конфліктами Європу в мирний континент з торговим союзом у другій половині 20-го століття. Європейське колективне рішення відмовитися від агресивного націоналізму, відкрити свої кордони і залишити в минулому територіальні амбіції зробило Європу багатою і мирній. У той же час, це зробило США теж багатими і впливовими.
Американські компанії заробляють мільярди доларів в Європі. Американські лідери довгий час могли розраховувати на європейську підтримку у всіх куточках світу, в економіці, політиці, науці тощо. Це не ідеальний, але незвичайний союз, який тримається на спільних цінностях та інтересах.
"Якщо Україна з 43-мільйонним населенням буде постійно пов'язана з Європою, вона теж зможе стати частиною цієї зони світу, торгівлі та достатку", - йдеться в статті.
З дня початку своєї агресії проти України Росія все більше загрожує європейській безпеці та добробуту, а також європейському союзу з США. Росія підтримує антиамериканські сантименти, настрої проти НАТО і антидемократичних політиків по всьому континенту. Росія шукає ділових і політичних союзників, які будуть лобіювати її компанії і допоможуть закрити очі на корупційні практики. Протягом тривалого періоду ці підходи погрожували американським політичним і бізнесовим інтересам на континенті і в усьому світі.
"Але, повинна погодитися, не існує таких підрахунків або бухгалтерського звіту, який може все це довести. Немає нічого такого, щоб переконало виконавчого директора або акціонерів. Щоб ми не інвестували в Україну - давали кредити через МВФ або виділяли допомогу - швидкої вигоди не буде.
Щоб побачити цінність захищеної, прозахідної України, треба подивитися на союз, якому вже 70 років. І щоб захистити цей союз, доведеться заступатися за нього, працювати над ним і вкладати в нього час, а може і гроші теж ", - йдеться в статті.
Еплбаум зауважує, що "начальник" Тіллерсона - Дональд Трамп - теж не збирається заступатися за американські альянси. Але було б добре, якби він почав розуміти, що стабільність союзників, а не їхні гроші, - це найважливіша оцінка успіху його роботи.