Кожна державна система будується і руйнується за своїми індивідуальними причин. Будь-яка держава стійко, виношує свої індивідуальні базові механізми взаємозв'язку громадян на взаємовигідних і взаємозалежних один від одного умовах. Основна скрепа державно-утворюючої території в усьому прогресивному і цивілізованому світі - це приватна власність, а там, де верх беруть клерикали і феодали, утримання влади відбувається за багаторівневим статусному поділу. У Російській імперії були стани, в СРСР спростилося до трьох видів розшарування суспільства - партійні, непартійні і номенклатура. У РФ до появи Путіна особливими повноваженнями був наділений тільки олігархат, який був зайнятий роздержавленням економіки та переведенням її на ринкові принципи. З приходом Путіна РФ була готова для повноцінної інтеграції в Західний світ, і не вистачало тільки появи останніх двох опцій - конституювати приватну власність і перевести Росію на федеративні відносини між її регіонами. Це, звичайно, несло неминучі ризики, і в процесі Росія могла втратити кілька своїх регіонів, але без цього неминучого правового відповідності жоден демократичний інститут не міг з'явитися на пострадянській території.
Путін із завзяттям взявся за довершення демократизації і лібералізації Росії, але не витримав конкуренції, і щоб утриматися при владі став поглинати додаткові повноваження і усувати конкурентів. У підсумку через своїх особистих якостей, які були в загальному посередні і рядові, а в багатьох областях і збиткові, Путін прийшов до авторитарної моделі управління, так і не скріпив колишню імперію приватною власністю і федералізмом. Випустивши релігійні конфесії в формування інститутів влади, Путін остаточно втратив зв'язок з сучасним цивілізованим світом і став не тільки віддаляти Росію від Західного світу, а й тягти за собою всі пострадянські республіки, які були економічно залежні від Москви.
Завдяки високим цінам на енергоресурси, Путіну вдалося побудувати феодальну економіку в якій відсутність податкового тягаря на громадян компенсувалося мізерними соціальними виплатами і посібниками, а основний дохід громадян формувався в тіньовому секторі. При достатку нафтодоларів народилися феодали почали жити комфортно і на широку ногу, що дозволяло по ходу обслуговування їх розкішного життя працевлаштувати і дати прожитковий мінімум багатьом росіянам.
Позбувшись від можливої ??конкуренції і поховавши принцип поділу влади, Путін втратив почуття реальності і переніс свій внутрішньодержавний підхід управління на зовнішньополітичне поле діяльності. Перший час міжнародне співтовариство не надавало цьому великого значення і вважало це популізмом, спрямованим на внутрішньодержавного виборця для утримання влади, але коли Путін, порушуючи Конституцію, організував "тандем" і зробив анексію Криму, світ прокинувся і став ізолювати ці чужорідні метастази, вводячи економічні та частково політичні санкції.
І якщо, маючи статус постійного члена Ради Безпеки ООН, наявність великого арсеналу ядерної зброї та велику кількість природних копалин, такий тиск на державу виглядає малоефективно, то економічна модель для простих громадян стала стрімко руйнуватися, щодня переводячи тисячі громадян за межу бідності, залишаючи їх без засобів до існування. Вже закінчуються заощадження і перепродаються майно та цінні речі, і росіяни підходять до своєї точки біфуркації, за якої стирається сенс життя і стримуючі мотиви.
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторського.
Приєднуйтесь до груп "Обозреватель Блоги" на Facebook і VKontakte, слідкуйте за оновленнями!.