Головна тема дискусій, що розгорнулися в останні тижні навколо відкривається в Росії чемпіонату світу з футболу - відвідувати західним лідерам його матчі чи ні, транслювати українським телеканалам його матчі чи ні. Футбол, як відомо, - особлива гра. Його шанувальникам здоровий глузд відмовляє і по менш серйозним приводів. Але спокуси зрадити цінності гуманізму заради банального задоволення не виникло б, якби Чемпіонат не проводили в Росії, - пише Віталій Портников у колонці на "Крим. реалії ".
У 1980 році цивілізований світ бойкотував московську Олімпіаду з приводу, який цілком можна порівняти з анексією Криму і окупацією Донбасу - у зв'язку з вторгненням в Афганістан.
При цьому формально радянське керівництво нічого не порушило. Радянські війська ввели в Афганістан на офіційне запрошення тодішнього голови Революційної ради країни Хафізулли Аміна (якого, втім, радянські спецназівці відразу ж після вторгнення вбили). Радянський Союз і Афганістан підписали угоду, що дозволяло Кабулу звертатися з подібними проханнями до Москви. Новий глава Афганістану Бабрак Кармаль був привезений окупантами, але формально він був представником тієї самої партії, що і Амін - просто пленум ЦК обрав нового генерального секретаря. Так, Амін був убитий - але вбили і попередника Аміна, Нур Мохаммеда Таракі. Ще до введення радянських військ.
Проте, тоді всі ці куці формальності на західні країни не діяли. Окупація Афганістану викликала огиду. Було незрозуміло, як можна їхати на Олімпіаду в країну, яка розв'язала війну проти народу сусідньої держави. Ніхто не заперечував, що спорт - поза політикою. Але саме тому ніхто не вважав, що спорт повинен легітимізувати війну.
До Криму та на Донбас Росію ніхто не запрошував. Не було навіть Хафізулли Аміна, якого можна було б потім пристрелити. Вивезений в Ростов Янукович навіть на судовому процесі не може пояснити, якою мала бути функція введених на чужу землю російських військ. Проте, від проведення футбольного чемпіонату в Росії ніхто не відмовляється, його спортивний бойкот західні політики та федерації навіть не обговорюють (хоча ряд лідерів демократичних країн заявили, що не поїдуть на чемпіонат). Що ж, Крим не Афганістан. І Донбас не Афганістан.
Напевно, варто звернути увагу на думку чудового російського письменника Михайла Шишкіна, що проживає зараз в Швейцарії і який закликає до бойкоту чемпіонату. Шишкін припустив, що "Путін зловживе іграми чемпіонату так само, як зловжив Олімпіадою в Сочі.
Участь збірних країн світу буде подано як знак солідарності з авторитарним режимом. Після Сочі відбулася анексія Криму, потім почалася війна в Україні. А що буде після фіналу чемпіонату світу? ".
Відповідь на це питання і буде, очевидно, найголовнішою подією небойкотірованного футбольного чемпіонату - а зовсім не рахунок фінального матчу і радість переможця.
Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода Приєднуйтесь також до групи ТСН. Блоги на facebook і слідкуйте за оновленнями розділу!.