Україна і Європейський Союз повинні сподіватися, що Кремль побудує Керченський міст. В іншому випадку російський президент Володимир Путін змушений буде пробивати «сухопутний коридор» до Криму через Маріуполь, що вкрай небажано для Заходу. Українська армія сьогодні в кращому стані, ніж три роки тому, тому кремлівський бліцкриг захлинеться. На кордонах ЄС почнеться затяжна війна. Українська економіка впаде, і тисячі біженців побіжать в європейські країни. Брюсселю доведеться ламати голову над тим, що робити з українськими атомними електростанціями.
З таким апокаліптичним прогнозом виступив експерт Інституту євроатлантичного співробітництва, професор Києво-Могилянської академії Андреас Умланд. Його роздуми опублікувало англомовне видання Kyiv Post.
На думку експерта, Київ і Брюссель повинні сподіватися на те, що російські інженери знайдуть спосіб звести «проклятий міст» (формулювання Умланда - КР) через Керченську протоку, не дивлячись на погану геологію. В іншому випадку Путін буде вирішувати проблему постачання Криму військовими методами. «З огляду на, що на цей момент українська армія стала досить боєздатної, такий розвиток подій, ймовірно, призведе до масштабної і затяжний російсько-українській війні уздовж північних берегів Азовського моря», - написав Умланд.
Він прогнозує, що бойові дії розгорнуться на лінії Маріуполь-Бердянськ-Мелітополь. Українська економіка не витримає такого тиску, населення зубожіє ще більше. Війна спровокує, впевнений німецький політолог, масове переселення в країни ЄС. «Може трапитися, що сотні тисяч людей вирішать бігти від явно програшній війни і загрожує злиднів. Подібне масове переміщення населення до того ж до самої війни може привести до того, що українська економіка і, як наслідок, українська держава в цілому, можуть втратити свою функціональність. Такий розвиток подій може ще сильніше загострити кризу хлинули в ЄС біженців через мільйонів українців, що біжать від зростаючого хаосу на їх батьківщині », - зазначив політолог.
Європейський експерт уточнив, що прогноз занадто похмурий, і ймовірність його реалізації невелика. Але при цьому він в черговий раз підкреслив, що Україна буде спокійніше, якщо перехід через протоку таки спорудять. «Нам усім варто сподіватися, що російські геологи та інженери знайдуть спосіб побудувати цей клятий міст», - резюмував Умланд.
В українському сегменті Фейсбуку розгорівся неабиякий скандал. Німецького політолога дорікнули в тому, що він жалкує про боєздатність української армії. Мовляв, він відкрито визнав, що зросла міць Збройних сил України становить проблему для європейських політиків. Для них бажано, щоб Путін узяв України швидко і без зайвих наслідків для Заходу - саме так деякі спостерігачі розцінили текст Умланда. Експерт спробував виправдатися. В одному з коментарів він зазначив, що його думки неправильно витлумачили.
«Будь ласка, зверніть увагу, що ця стаття була написана для західної аудиторії і опублікована в Kyiv Post. Потім її перевели на «Обозревателе». Мета цього тексту - проілюструвати роль ЄС в стабільному розвитку України », - сказав Умланд. Далі він заявив, що Путін зацікавлений в збереженні «кримського консенсусу» як основи власного режиму. Йому потрібно успішно «освоювати» анексувати півострів. Заради досягнення цієї мети російський президент готовий зайти далеко, впевнений політолог.
Насправді, публікація Умланда проливає світло на менталітет європейської політичної та інтелектуальної еліти, яка реально побоюється конфлікту з Росією. При цьому європейські пацифісти, які бажають «умиротворити» Путіна за рахунок України, не враховують стратегічні імперативи Кремля. По-перше, забезпечення Криму - далеко не єдина причина, по якій Москва може зважитися на створення «сухопутного коридору». В умовах падіння популярності чинної влади і безлічі економічних негараздів Кремль може бути зацікавлений в «маленької переможної війни», але не в затяжному конфлікті. Коли Умланд каже про девальвацію гривні і крах української економіки, він не повинен забувати, в якому стані знаходяться російські фінанси. Облога укріпленого Маріуполя може коштувати Москві дуже дорого, як у вигляді прямих витрат і нових санкцій, так і через опосередковані збитки: неминуче зростання курсу долара, втеча капіталу, паніка на біржі. Велика війна з Україною може обернутися соціальними катаклізмами в самій Росії. Сумнівно, що їх суспільство готове заплатити таку велику ціну за «коридор» до Криму, пише спеціально для Крим. Реалії політолог Сергій Стельмах.
По-друге, кінцева мета Путіна - не "кримський консенсус», який втратив політичну привабливість для російського електорату. Московські імперці зацікавлені в ліквідації України як держави, а не просто - у визнанні анексії півострова або реалізації «мінських домовленостей» за вигідним їм сценарієм. Вони планують послабити, а потім ліквідувати Україну за допомогою гострої внутрішньополітичної кризи. Найбільш вдалий варіант для Москви - якщо в Україні навіть на короткий проміжок часу виникне вакуум влади, як це було в лютому-березні 2014 року. В такому випадку «гібридна армія» Путіна може піти в наступ. Чим саме вони будуть виправдовувати агресію ( «коридор» до Криму або захист «російськомовних»), значення не має.
третє. Керченський міст - в першу чергу проект по «освоєння» грошей. Його віддали на відкуп олігархові Аркадію Ротенбергу. У російських і зарубіжних ЗМІ його неодноразово називали «другом Путіна». Рішення логістичних проблем Криму має важливе, але другорядне значення. Аргумент Андреаса Умланда про те, що Путін зацікавлений в успішному розвитку Криму - питання дискусійне.
Мабуть, частина європейських інтелектуалів вважає, що Москва має намір перетворити «отжатую» територію в якусь вітрину оновленої Росії. Реальні дії російського уряду і кримського «Радміну» вказують на зворотне.
Судячи з доводам Умланда в статті, він переоцінює значення включеного півострова для Володимира Путіна і принижує роль українських солдатів. Насправді українська армія і силовики - перша лінія оборони Європи від московських реваншистів. Якщо Київ програє, Кремль при першій нагоді почне шантажувати країни ЄС, вимагаючи поступок в країнах Балтії або висуваючи ультиматуми НАТО.