Російська агресія проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з початком незаконної анексії Криму, захоплення нашої території і майна, в тому числі військового.

Але тодішній в. о. президента, а нині секретар РНБО не побачив підстав для введення воєнного стану.

Підстави для введення воєнного стану в Донецькій і Луганській областях (загроза нападу і незалежності) виникли у квітні 2014 року. Але той самий в. о. президента їх не помітив і воєнний стан не ввів.

Війна триває п‘ятий рік. Понад 10 000 вбитих, десятки тисяч поранених, сотні військових полонених. Але це не переконало нинішнього президента ввести воєнний стан.

Українські військові, які тримають оборону на Донеччині та Луганщині, п‘ятий рік обмежують права осіб, бо мусять перевіряти людей, автомобілі і використовувати приватну власність для потреб війни. Але президент не захистив їх режимом воєнного стану.

Коли ми казали про необхідність введення воєнного стану в Донецькій і Луганській областях, то нас звинувачували в тому, що ми хочемо оголосити війну Росії. Але сьогодні президент заявив, що введення воєнного стану не означає оголошення війни.

Нам казали, що введення воєнного стану суперечить мінським домовленостям. Але сьогодні з‘ясувалося, що вся країна у воєнному стані буде виконувати вимоги «Мінська».

Тому не російська агресія, не захоплення наших військових і наших суден є причиною введення воєнного стану.

Воєнний стан не вводили там, де було потрібно, і тоді, коли було потрібно, бо на державу і на солдатів їм було наплювати.

Президент і нинішній секретар РНБО просто не бачили в цьому політичної вигоди для себе. (Треба ж було, наприклад, проголосувати зміни до Конституції з особливим статусом для окупованих територій. І в умовах воєнного стану цього робити не можна).

А сьогодні побачили! Воєнний стан на всій території України - чудова нагода маніпулювати виборами президента і, за потреби, застосувати трішки диктатури.

На завершення запитання для роздумів. Чому так поспішали ухвалити бюджет і попередньо схвалити зміни до Конституції?