Вчора мене запросили на ток-шоу щодо обговорення 5-ї річниці Революції Гідності. І приблизно на той самий час запросили на суд щодо мого позову до Одеської міської ради. Зваживши значення цих двох заходів, я пішов на суд. Суд ми виграли.

Судді визнали протиправною діяльність Одеської міської ради, і зобов’язали її надати доступ до інформації, яку вона приховує. Докладніше напишу, коли рішення буде на руках. Пост не про це.  

Пост про те, що досить жувати соплі. Досить рефлексувати на тему «Що не так ми зробили на Майдані що ми досі не живемо як в Європі». На Майдані ми все зробили правильно. Просто після Майдану треба було не розслаблятися, а закатавши рукава працювати над змінами в цій країні. І я знаю багато людей, які так і робили: у владі, в громадській діяльності, в бізнесі, в медіа, в спорті, в культурі, у себе в дворі. Робили нову Україну. Створювали в цій країні щось нове і якісне.

Але значно більше людей прожили ці 5 років у фейсбуці під слоганом «Не за це ми на Майдан виходили». При цьому не створюючи нічого нового.  

Не можна жити вчорашнім днем і сподіватися, що все якось саме зміниться.. Це тільки в російських казках можна лежати все життя на печі, а потім один раз напружитись, впіймати щуку, а далі «По щучьему велению, по Майдана хотению - меняйся страна сама».  

Давайте кожен буде створювати свої маленькі зміни, робити улюблену справу, платити податки. Можливо тоді і вся країна поміняється?