Я, м'яко кажучи, не люблю майже всі сучасні російські серіали і фільми. І коли вперше стали забороняти російські канали, серіали і фільми, то я був майже згоден з цим. Майже бо, на мій погляд, є щось мерзенне в самій системі заборон.

І мої приховані побоювання виявилися, на жаль, не зайвими. Спочатку заборонили дійсні шкідливі канали, серіали і фільми. Потім шкідливі канали скінчилися, а бажання забороняти залишилося. Спочатку заборонили нейтральні, потім перейшли до корисних. Виявилося, що почавши забороняти, майже неможливо зупинитися.

При цьому в творчому плані зроблено НУЛЬ! Я розумію, що потрібен час, щоб щось створити, але ніхто навіть не намагається щось обговорювати.

Розкопані тіла захисників Одеси, фактично, босі і голі. Людей кидали в бій без обмундирування, а часом і без зброї. Це в країні, яка п'ятнадцять років тільки те й робила, що готувалася до війни. Хтось взагалі публічно про це говорить?.

При відході з Одеси радянські війська підривали заводи й інженерні споруди. Причому все, а не тільки військові. Як будуть жити люди в окупованому місті, взагалі нікого не цікавило. І це при тому, що евакуюватися з міста було вкрай складно, для багатьох - неможливо! Радянські війська зробили все, що встигли, щоб вбити місто. Ні слова про це до сих пір ніхто не говорить.

Після взяття Одеси в 1944-му від третини до чверті городян зникли: або в таборах, або на тому світі. І тут мовчання. Але ж я ще навіть не торкнувся і голоду двадцятих, і страшного червоного терору після взяття Одеси більшовиками в Громадянську, в тому числі розстріли гімназистів - для залякування.

Нову історію Одеси творять фільми типу «Ліквідації». Талановита, чудово зіграна брехня. Якщо за радянських часів поставили красиву казку про міліцію - «Место встречи изменить нельзя», в якій правди на гріш, але хоч брехні не дуже багато, то в «Ліквідації» брехня головна частина фільму. Може пора не меморіальні дошки Котовського знімати, для чого багато розуму не потрібно, а розповісти про нього не язиком придуманого серіалу?.

Так і з «Ліквідацією». Адже є довідка НКГБ, опублікована в книзі Митрофанова про те, що реально було в Одесі з підпіллям. І знову тиша. Ніхто з офіційних борців з комуністичною спадщиною про це ні слова.

Я можу тільки вітати партію «Свобода», яка провела в Одесі круглий стіл за трагедією з польським літаком. Свого часу Едуард Гурвіц, у якого завжди було гостре політичне чуття, назвав на честь загиблого президента Польщі вулицю в Одесі. І я згоден з тим, що ця трагедія ще стане найважливішим епізодом ідеологічної війни проти Путіна. Але у нас вистачає і своїх скелетів у шафі. Більш за!.

Взагалі можливість забороняти - це жахливе спокуса. Дивно, що в Біблії не описано дане спокуса Христа. Ймовірно, апостолам і в голову не могло прийти, яким жахливим спокусою може бути право забороняти.

Не потрібно нічого доводити, не потрібно нічого творити - тільки забороняй.

І на останок. У спогади Грідіна про окупованій Одесі є такий факт. При румунської окупації був розквіт бізнесу в Одесі. І це на руїнах, залишених більшовиками. А всім бізнесом у міської влади займалося три людини. І весь процес реєстрації займав від години до трьох. Зате зараз наша влада, володіючи грандіозним правом забороняти, містять на цій «хлібної» посади раз в сто більше людей. А користі від цього, раз в сто менше, ніж у румунів в роки окупації.