Ще на початку цьогорічного літнього трансферного вікна ФІФА схвалило Циркуляр № 1970, у якому йшлось про реформу статті 17 Регламенту про статус і трансфери гравців.

Підставою для змін слугувало рішення Суду ЄС у справі Лассана Діарра проти московського локомотиву (Case C-650/22), яке зафіксувало наступне — чинні на той момент правила ФІФА щодо трансферів гравців порушують законодавство Євросоюзу (зокрема принципи свободи пересування робочої сили та антимонопольне право). Розгляд справи тривав з 2014 року до червня 2026 року.

Своїм новим рішенням ФІФА запроваджує статтю 17.1, у якій, серед іншого, клаусули дострокового розірвання контракту піддаються контролю пропорційності: узгоджена компенсація буде стягуватись, якщо тільки вона не виявиться явно надмірною та несправедливою з урахуванням реальних обставин операції (вартість трансферу, узгоджена зарплата, залишкова вартість контракту).

За відсутності прописаної клаусули компенсацію розраховуватимуть за об’єктивними та фіксованими критеріями: залишкова вартість, невиплачена винагорода, вартість заміни та доведені збитки.

У підсумку, на думку авторів реформи, це має покласти край завищенню астрономічних сум, єдиною метою яких не є компенсація, а фактична блокада переходу гравця до інших клубів.

Наприклад, контракт Хуліана Альвареса з мадридським Атлетіко, як з’ясувалось, містить пункт про клаусулу в розмірі 500 млн євро, що в 40 разів перевищує річний валовий дохід гравця, тобто за новими правилами не є правомірною.

Однак під дію статті 17.1 підпадатимуть виключно угоди, які оформлені після 1 січня 2027 року.



Утім, у аргентинця ще залишається відкритим "шлях Діарра": безпосереднє звернення до звичайної трудової юрисдикції, посилаючись на статті 45 та 101 ДФЄС, первинне право Союзу прямої дії, яке переважає над будь-яким федеративним регламентом, стверджуючи, що клаусула, еквівалентна 40 річним зарплатам, непропорційно обмежує його свободу пересування як працівника.

До цього додається стаття 16.1 іспанського Королівського декрету 1006/1985: компенсація за одностороннє розірвання фіксується суддею, а іспанська соціальна юриспруденція раніше вже пом’якшувала явно непропорційні клаусули розірвання через їхню аб’юзивність.