Після двох матчів між Динамо та Шахтарем у Кубку України та Прем’єр-Лізі минуло вже два тижні. Матчі повністю виправдали свій статус «Класичного», бо в них вистачало всього: яскравих моментів, відвертих емоцій, моральної накачки між двома зустрічами. Ну, а фраза Дениса Попова про пародію нинішніх бразильців на Тайсона, Марлоса та Мораєса подарувала нам всім те, за чим ми так сумували у протистояннях Динамо та Шахтаря останніми роками — нерв та гостроту у пресі.
Утім, матч у чемпіонаті отримав своє продовження на рівні керівників обох клубів. Президент Динамо Ігор Суркіс висловів своє невдоволення суддівськими рішеннями у грі із Шахтарем. Буквально за годину на це відповів генеральний директор Шахтаря Сергій Палкін, який видав багато реплік, але до спортивної складової навіщось вирішив додати ще й соціальну. Ніби хтось і колись сумнівався в роботі Шахтаря у соціальному напрямку… Взагалі, футбол під час війни має специфічний характер. І характер цей формують кілька факторів. Перший — на жаль, добре знайомий Шахтарю — безпековий. Команда вже 12-й рік грає не вдома, вболівальники розкидані вже навіть не по Україні, а по всьому світу. Не вдома грає не лише Шахтар: у такій же ситуації і Зоря, якій, до речі, надає власний домашній стадіон для виступів саме київське Динамо. Другий фактор — фінансовий. Якщо Сергій Палкін вже вирішив звернути увагу не діяльність футбольного клубу, як соціальної установи, то усі власники футбольних клубів в Україні чудово розуміють, куди в цей час варто інвестувати в першу чергу. У Збройні сили України та на підтримку українців, які постраждали від військової агресії росіян. Тому варто віддати належне усім власникам футбольних клубів взагалі за те, що вони продовжують тримати на плаву цей вид спорту в України. Оскільки його повна зупинка зараз буде рівноцінна фактичній загибелі усієї футбольної індустрії.
Однак повернемося до тез Сергія Палкіна, який спровокував неабиякий інтерес до цифр і фактів. Football.ua вирішив не чекати офіційної реакції київського клубу, а самостійно дослідити, якими цифрами оперує київське Динамо у галузях діяльності футбольного клубу, про які згадав у своєму емоційному спічі генеральний директор Шахтаря.
Трансферна діяльність Отже, Сергій Палкін заявив, що Шахтар з квітня 2022 року заробив на трансферах 400 мільйонів доларів, з них лише за останні місяці здійснивши продажі на 70 мільйонів євро. Мова про переходи Кевіна до Фулгема та Георгія Судакова до Бенфіки. Але легко купувати нових гравців по 10-15 мільйонів євро з подальшім продажем за 40-50 млн, коли команда регулярно грає у груповому етапі Ліги чемпіонів, де і вартість гравців зростає в залежності від успішного виступу, і дохід від виступу в груповому/ основному етапі становить що найменше 40 млн євро.
Чисто по фактах: Шахтар грав у груповому етапі ЛЧ у 2022, 2023 та 2024 роках, поки статус чемпіона України дозволяв автоматично оминати кваліфікаційне сито. Дивлячись на перемогу Пафосу над Вільярреалом, зловив себе на думці, що далеко не факт, що нинішній Шахтар, якби навіть виграв минулий чемпіонат, пройшов би Пафос. При всій повазі, тут і Панатінаїкос був проблемою, а у греків гучних перемог, еквівалентних перемозі Пафоса над «жовтою субмариною», цього сезону немає.
І ось тут питання не в тому, чи коректно мірятися прибутками під час повномасштабної війни, а в тих таки цифрах і фактах, про які казав Сергій Палкін. Бо про чи не головне джерело доходу генеральний директор Шахтаря чомусь не згадав… Ну і говорити, що Динамо не здійснювало успішних трансферів за весь цей час теж було б невірно. Добре, не враховуємо продаж Віталія Миколенка до Евертона, бо це відбулося ще до повномасштабної війни, хоч і на початку 2022 року. А як щодо трансферів Забарного до Борнмуту (і подальший його перехід до ПСЖ, що теж принесло Динамо відсотки від цієї угоди) та Владислава Ваната до Жирони? І це не бразильці, в яких було інвестовано десятки мільйонів євро, а власні вихованці. Які з Динамо переходили до топ-чемпіонатів. Звісно, тут варто згадати і перехід Віктора Циганкова до тієї ж Жирони, але він приніс киянам лише 5 млн євро. Водночас, ця сума може зрости завдяки тій же опції, що й в контракті Іллі Забарного із Борнмутом.
Якщо вже й порівнювати цифри, то з 2022 року кияни заробили на трансферах та орендах гравців приблизно 87 мільйонів євро. І це ще без бонусів від перепродажу Іллі Забарного в ПСЖ. Тобто та сума, що була чи є «на руках» клубу за останні чотири роки. Варто підкреслити, що мова йде загалом про власних вихованців. Говорячи мовою цифр, різниця – понад в чотири рази.
Ну і до речі, Шахтар теж не отримав повну суму за трансфер Судакова. Як і бонуси за перехід Мудрика до Челсі.
Нотатки про податки Далі Сергій Палкін активізував давній панч гірників по відношенню до Динамо: а що, мовляв, у вас із податками, шановні конкуренти? Дійсно, Динамо не хизується щомісячною звітністю про податкові сплати. Але ми знайшли відповідь і на це питання, звернувшись до власних джерел у Державній податковій службі України.
У період з 2022 по 2025 роки футбольний клуб Динамо Київ сплатив до Державного бюджету України 813 313 922 мільйони гривень. Так, це не 47 мільйонів доларів, як у Шахтаря. Але і доходна частина у Динамо була скромнішою: знову ж таки, через неучасть в основному етапі Ліги чемпіонів + відсутності коштовних трансферів.
Наприклад, участь в груповому (основному) раунді найпрестижнішого клубного євротурніру– надавав нескромний бонус у вигляді близько 40 мільйонів євро на сезон (до реформації турніру). І це лише участь. Перемога – від двох мільйонів євро, до мільйона давали за нічию. Передбачені і інші бонуси – прохід кожну стадію кваліфікації та вихід у плей-оф турніру, і так далі. Це все було у Шахтаря, але не було в Динамо.
Тому, скажімо так, не лише турнірну мотивацію мають ці два клуби, щорічно борячись за перше місце в чемпіонаті країни. Зайвим буде казати, що податкові витрати клубу напряму пов’язані із дохідною частиною.
Якщо ж податкові виплати Динамо за ці чотири роки перевести у долари за тим середньоарифметичним курсом, за яким рахували свої витрати менеджери Шахтаря (39,78), то вийде, що кияни заплатили до державного бюджету 20 445 297 доларів. Менше ніж Шахтар? Так, але теж немало, враховуючи уси вищевикладені аргументи.
Соціальна діяльність Тут Динамо не дуже то й відстало від Шахтаря: на офіційному сайті столичного клубу регулярно з?являються новини про соціальну і гуманітарну діяльність клубу та фонду його власників. Аби не перераховувати все, просто можете подивитися на звіт за 2024 рік, там досить багато різних напрямків діяльності і детально розписано, що і куди було спрямовано. Тут можна лише додати, що й в 2025 році Динамо та його власники продовжили цю діяльність.
Авжеж, якщо вже мова пішла про гроші та доцільність витрат, то викликає питання трансфер Владислава Бленуце, який лише у своєму 9-му матчі за Динамо спромігся забити (і навіть не у свої ворота! ). Але Бог з ним, якби тільки Динамо не заплатило за його трансфер 1 мільйон євро. У підсумку, отримали форварда, який забив 1 м?яч в 10 матчах і величезний іміджевий скандал через його необережність у соцмережах. Якщо говорити про те, що проблему з позицією форварда Динамо так і не вірішило цим підписанням, то раціональніше було б цей мільйон євро спрямувати на ті ж гуманітарні потреби. Але кожен з нас розумний постфактум… Головне у цій історії — зробити висновки усім залученим сторонам.
В якості резюме всього вищевикладеного хочеться подякувати Ігорю Суркісу, Сергію Палкіну та обом командам, які добряче сколихнули спортивний інфопростір країни (балів на 7,5 з 10 за шкалою Ріхтера, якби він вимірював інформаційні хвилі).
Зрештою, в кінці тексту дозволю собі погодитися з тезою гендиректора Шахтаря про те, що футбол ми любимо в першу чергу за емоції. І тому засуджувати своїх опонентів за емоційні коментарі — це точно зайве. Навіть навпаки: саме такі речі підігрівають інтерес до чемпіонату України. А судячи з реакції громадськості на цю публічну дискусію, ми за таким точно скучили.
P. S. В обох заявах, і Ігоря Суркіса, і Сергія Палкіна, йшлося ще й про суддівство. Але це вже зовсім окрема розмова, до якої ми обов?язково повернемося у майбутньому.