Фінал Ліги Європи УЄФА зразка сезону-2024/25 — річ цікава й непередбачувана. Передусім, через команди, які брали в ньому участь. Сімнадцята та шістнадцята відповідно команди англійської Прем’єр-ліги, лондонський Тоттенгем та Манчестер Юнайтед, зустрічались поміж собою, а отже в наступному розіграші Ліги чемпіонів УЄФА ми могли отримати команду, яка б перебувала критично близько до зони вильоту у внутрішньому чемпіонаті. Це, м’яко кажучи, незвично.
Але команди Анже Постекоглу та Рубена Аморіма (і все ж таки Еріка тен Гага почасти теж, бо не треба забувати внесок колишнього тренера "Червоних дияволів" в "успіхи" колективу) на міжнародній арені демонстрували геть інший рівень виступів, аніж у себе в країни. "Шпори" та й поготів могли вважати себе "господарями" дуелей проти Манчестер Юнайтед за цей час, бо виграли всі три зустрічі цього сезону. Так, двічі в чемпіонаті та один раз — у Кубку ліги, тож позиції гостей у цьому фіналі були під великим сумнівом.
Багато та різними способами обігравали фразу "фінал лузерів" щодо цього протистояння, і, напевно, недарма. Бо пересічному вболівальнику чимось поживитись у першому таймі цього протистояння було просто нічим. Команди взяли собі на озброєння тактику безперервних подач із флангів та просто чекали, доки хтось помилиться. Наприклад, як Магвайр на 11 хвилині ліворуч у захисті, після чого Джонсон уперше загострив прострілом із правого флангу в Онана на ближній стійці.
Юнайтед теж незабаром отримав свій момент за підсумком помилки суперників на вдалого відскоку під час стандарту, але Діалло з правого краю чужих володінь пробив повз дальню стійку. І все — наступного моменту довелось чекати чи не до завершення першого тайму, коли на 42 хвилині Сарр подав із лівого флангу на ближню, Джонсон спочатку неоковирно прийняв, але другим дотиком якось примудрився штовхнути м’яч під стійку, а Онана не зреагував. І так "шпори" виграли першу половину цього матчу з дуже сумнівною якістю.
Чи стала гра більш яскравою в другому таймі? Складно відповісти на це питання одностайно. Бо спочатку був такий відтинок поєдинку, коли поневолі кожен міг поставити собі запитання: "А що команди взагалі роблять на полі? ". От такої якості було виконання з обох сторін — безліч фолів, боротьба, якісь мікроконфлікти, які з часом таки дали волю решті емоцій.
Тоттенгем при цьому, очевидно, почав збивати темп гри, як тільки міг. Юнайтед це не влаштовувало, але команда Аморіма все одно наважилась на фінальний штурм. І свою пару реально небезпечних моментів таки знайшла. На всіх шпальтах ранкових газет у підсумку має бути фото ван де Вена, який у падінні виносить м’яч із лінії порожніх воріт, куди пробиває головою Гойлунн із помилки Вікаріо на виході за мить до того, як Расмуса таки відправлять на заміну.
А ще там точно має бути порятунок від-того таки голкіпера Тоттенгема, який у компенсований час таки дав раду своїм нервам та потягнув удар головою від Шоу в одній із багаточисельних подач. Так, "Червоні дияволи" тиснули несамовито в останні хвилини. Але Фергітайм цього разу для них не настав. "Шпори" при цьому могли й покарати суперників на контратаках ще раніше, але те, що робив Соланке на вістрі атаки в цій грі, до дій нормального форварда точно неможливо віднести. От таким був фінал контрастів. І Анже таки не "клоун", як його називали британські ЗМІ, своє слово про "другий сезон із трофеєм" дотримав.
Фінальний свисток німецького головного арбітра Фелікса Цваєра з Берліну визначив переможцем Ліги Європи УЄФА зразка сезону-2024/25 лондонський Тоттенгем, тоді як для Манчестер Юнайтед перегони за трофеєм зупинились у Більбао на останньому кроці.
Тоттенгем — Манчестер Юнайтед 1:0
Гол: Джонсон, 42
Тоттенгем: Вікаріо — Порро, Ромеро, ван де Вен, Удоджі (Спенс, 90) — Сарр (Грей, 90), Біссума, Бентанкур — Джонсон (Дансо, 78), Соланке, Рішарлісон (Сон, 67).
Манчестер Юнайтед: Онана — Йоро, Магвайр, Шоу — Мазрауї (Далот, 85), Каземіро, Фернандеш, Доргу (Мейну, 90) — Діалло, Маунт (Гарначо, 71) — Гойлунн (Зіркзе, 71).
Попередження: ван де Вен, Рішарлісон — Діалло, Зіркзе, Магвайр, Лінделеф (не на полі), Еванс (не на полі)