Роман Петренко - виділяє п'ять основних причин успіху команди Олександра Хацкевича в матчі за Суперкубок України.
Тактика Хто б що не говорив, а Динамо при Олександра Хацкевича в черговий раз наочно продемонструвало, як потрібно виконувати тренерські установки. У матчах з Шахтарем у киян виходить далеко не все, але в більшості випадків цього вистачає для успішного результату. Хацкевич знову не став винаходити велосипед. Ставка на надконцентрацію при обороні власних рубежів і контратаки зіграла в черговий раз. І це, як не крути, показово. Так, "гірники" частіше володіли м'ячем (60 на 40), більше атакували (14 ударів, половина з яких припала в створ воріт), подали в 10 разів більше кутових, ніж суперник (10 проти 1), проте все це померкло на головному тлі - результату добилися їх суперники.
Очевидно, обидва наставники, добре знаючи тактичні вишукування опонента, врахували наявну диспозицію. Португалець традиційно зробив ставку на своїх лідерів Марлоса і Ісмаїлі, при цьому розраховуючи і на головну фігуру одеського поєдинку Жуніора Мораеса. Перший лише місцями нагадував себе звичного. Кияни намагалися (і у них це виходило) грати з спритним і швидким хавбеком якомога щільніше, до чого Марлос, як було помітно, іноді просто був не готовий. Ісмаїлі був трохи переконливіше, але і з ним так-сяк справлявся Томаш Кендзьора. Правда, і він під кінець першої десятихвилинки не зміг перешкодити 31-му номеру Шахтарю перевірити на міцність поперечину. До речі, не менш (якщо не більш) активним був інший фланговий захисник Олег Данченко. Загрозу від його подач і передач динамівці відчули на собі не раз, після чого запал дебютанта згас. Намагався і Мораес, в чому йому не відмовиш, однак спроби ударів бразильця успіхом не увінчалися.
Абсолютно логічним здаються і заміни Динамо. Поряд з обороною і героїчним Денисом Бойко, центральні хавбеки проробили величезний обсяг чорнової роботи. Кілька випав лише новачок Че Че. Було помітно, що при такому розвитку подій на полі потрібніше були гравці зовсім іншого плану. Бійці до мозку кісток. Такі, як Денис Гармаш. Варто відзначити також Володимира Шепелєва, який взяв участь в переможному голі, та й вийшли на заміну Сергій Сидорчук з Миколою Шапаренко досягли успіху в руйнуванні. Що від них, власне, і було потрібно. Простір для маневрів у гравців Шахтаря все ж іноді виникав, ось тільки ефективності від нього було мало. У чималому ступені, по "вини" вмілої колективного захисту і зразковою універсалізації всіх без винятку динамівців. Плюс до всього кияни грали компактно, а ті ж Циганков з Вербич регулярно брали участь в оборонних діях. Лише Бесєдін самотньо маячив попереду, в розрахунку на вихід в контрнаступ. І все спрацювало.
Цей незручний Хацкевич Наставник Динамо за рік перебування на своєму посту здобув славу самого дискомфортного для Фонсекі опонента. Сергія Реброва португалець призвичаївся грати досить швидко, а от з білорусом у нього явно щось не "зростається". Цікаво, що дві своїх перемоги коуч Шахтаря добув в торішньому матчі Суперкубка і травневому кубковому фіналі. Обидва рази - по 2: 0. Зате в чемпіонаті Хацкевич був на висоті. Три перемоги в чотирьох поєдинках - це вже не випадковість, і навіть не збіг. Це, вибачте за штамп, закономірність.
При всьому при цьому, ні про яке порівнянні кваліфікації наставників міркувати не можна. Це, як мінімум, некоректно. І особисті вікторії Хацкевича можуть пояснюватися вмінням тренера Динамо підбирати тактику і виконавців конкретно під "гірників". У будь-якому випадку, білорус знову переграв Фонсека.
Мотивація Програш на всіх фронтах в минулому сезоні не міг не бити по самолюбству найтитулованішого клубу країни. Не останнім фактором був і особистий настрій наставника. Хацкевич, незважаючи на успішний баланс очних зустрічей з Фонсека, трофеїв не завоював, і нинішній сезон для білоруського фахівця в цьому плані буде визначальним. Другий "сухий" рік керівництво киян навряд чи потерпить. І хоча перший крок зроблено, найголовніше все ж попереду ... Не бракувало в настрої і у гравців. Важливу роль зіграв і скандальний перехід в Шахтар Мораеса. По обличчях динамівців було помітно, що поява бразильця в стартовому складі їх лише заохотило. Може бути, навіть не менше, ніж відсутність трофеїв в минулому сезоні. Втім, і воно теж. Не забудемо і загальну принциповість "класичного", причому в будь-якому вигляді і розрізі. Та й стартувати, знову ж таки, завжди краще з перемоги. Особливо тим, хто її найбільше потребує.
Помилка П'ятова Слід констатувати, що Шахтар знову знизав плоди помилок на останньому рубежі. Андрій Пятов, будучи непохитним голкіпером номер один в країні, в минулому сезоні не був зразком надійності і встиг добряче "напартачив". Правда, ляпи часто не ставали фатальними. Благо, в більшості випадків на допомогу вчасно приходила потужна атака "гірників", і ляпи Пятова йшли в тінь перемог і трофеїв.
Цього разу Андрій невдало вибив м'яч, ніж динамівці і скористалися. Надалі голкіпер Шахтаря був більш сконцентрований, але і підопічні Хацкевича навантажували його роботою не так часто. Ось як буває: ціна однієї помилки - програний трофей.
Реалізація П'ятий пункт випливає з четвертого. Можна скільки завгодно говорити про те, що Шахтар з гри виглядав переконливіше, але найкрасивіше, як говорив футбольний класик, це все ж рахунок на табло. Виграють не ті, хто створив більше моментів або протягом усієї зустрічі, що називається, "возив" опонента. Виграють ті, хто реалізовує наявні можливості. Саме так і вийшло в одеському матчі. Адже і не скажеш, що Динамо вичавило максимум з мінімуму. Принаймні, вже за рахунку 0: 1, кияни зобов'язані були забивати ще, коли удар Циганкова припав в каркас воріт.
З іншого боку, хто заважав мали відчутну перевагу "гірникам" забивати? !. Той же постріл Ісмаїлі в поперечину, зрізка Морозюка (теж в каркас), непогані спроби вразити ворота у виконанні Коваленко, Алана Патріка і Мораеса.
Так, зловив свою гру Бойко, безстрашно і навіть одержимо діяла оборона Динамо, але і це все не знімає питань до гравців атаки Шахтаря. Той же Фернандо, по суті, запам'ятався лише жовтою карткою за грубу гру проти Бойко. Не густо - просто порожньо. Фонсека, звичайно, намагався змінити ситуацію (а попросту, дотиснути киян) за допомогою замін, але і це не принесло успіху.
замість P. Що у нас там за сценарієм в кінці матчу? Правильно, емоції, бійки і видалення. "Класичне" залишилося вірним собі!.
Автор: Роман Петренко.