Как известно, в дневниках выдающегося украинского писателя Олеся Гончара якобы уже давно обнаружили важную запись, посвященную Донбассу.

Далее текст на языке оригинала. На слова класика, зокрема, звернув увагу Юрій Винничук, також український письменник і публіцист.

Він наводив наступну цитату Олеся Гончара:

"Донбас – це ракова пухлина, то відріжте його, киньте в пельку імперії, хай подавиться!

Бо метастази задушать всю Україну!

Що дає Донбас нашій духовності, нашій культурі?

Ковбасний регіон і ковбасна психологія!

Єдину українську школу – й ту зацькували… Ні, хай нас буде менше на кілька мільйонів, але це буде нація.

Ми здатні будемо відродитись, увійти в європейську цивілізовану сім`ю… А так ніколи ладу не буде. Буде розбій і вічний шантаж".

Відповідний витяг зі щоденників Гончара цитував, нагадаю, й колишній президент Леонід Кравчук.

Причому цитував схвально – як погляд генія (мені пощастило особисто взяти участь у тому саме ТБ-етері – в якому експрезидент, щоправда, був не в студії, а на екрані).

До речі, оприлюднено цей текст Гончара в "Літературній Україні" за 19.02.2015.

Так от, обговорювали таку позицію в Україні не щодо змісту, а майже виключно стосовно того, чи насправді її висловив Олесь Гончар.

І навіть у такому ж контексті ставились до підтримки Кравчука – чи не помилявся він, вважаючи цей текст автентичним, і примудрилися зовсім не звернути уваги на те, що Кравчук не просто цитував, а саме ПІДТРИМАВ, при цьому є постаттю аж ніяк не меншого значення, ніж Гончар, тобто що достатньо було б і того, що це погляд принаймні самого Кравчука, – щоб прислухатись, а не продовжувати сперечатися щодо автентичності!

За суттю ж сумну правильність цих слів (що були сказані ще тоді, коли масовість донбаського сепаратизму було в моді не помічати! ! ! ) вже підтверджено, на жаль, життям, ба більше:

з-за Донбасу, точніше – його протиукраінської величезної частини, хтось почав вважати, що весь Схід України, включаючи "принагідно" її Південь, це все, мовляв, "той самий Донбас" – і Харків, й Одеса, й Дніпро тощо [приміром, Кривий Ріг це нібито те ж саме, що "януковський Донецьк"]!

А це вже було жахливою помилкою, тобто "тінь Донбасу несправедливо паплюжила половину країни, яку умовно називають (разом з Одесою! ) Лівоберіжжям, хоча на таке ганебне поєднання з ним "як явищем" ця половина аж ніяк не заслуговувала.

Ну а зараз війна це підтвердила – та війна, що фактично з-за Донбасу ("Буде хліб-сіль! ") і почалася фашистським мордором і з-за нього ж не може тепер ще й скінчитися!

Як же мали рацію литовці, коли не дозволили Росії створити й у Литві щось подібне!

Щодо цього – трохи детальніше.

Бо не всі знають, як Сталін у 1945-му й потім Хрущов у 1963-му по черзі намагалися увіпхнути до Литви шмат колишньої Східної Пруссії – так звану "Калінінградську область" [таку собі Кенігсбергщину].

Але 1-й секретар ЦК Компартії Литовської РСР Снєчкус цей троянський дарунок уперто не приймав (немає, казав, коштів на облаштування) – щоб не псувати росіянами, яких у "нову область" вже понавезли, литовський генофонд і не створювати зайвих проблем (тож Литві тоді вистачило й Клайпедського краю, який вона зуміла грамотно зберегти суто литовським).

Ну а коли в 1987-му те ж саме про "Калінінград etc" запропонував Горбачов, грамотно відмовився вже Гришкявичус, бо в Литві тоді ставили собі за конкретну мету вихід з СРСР, і внутрішня російська опозиція їй була ні до чого.

Тобто вміли там дивитися у майбутнє.

В Україні ж, що не була свого часу настільки розбірливою, метастази, про які попереджали і Гончар, і Винничук, і Кравчук, тривають вже тринадцятий рік…