У меня был на днях разговор о мозге, морали, честности и о том, почему нам может становиться физически плохо, вплоть до тошноты, когда рядом кто-то врет или поступает некорректно, или когда мы сами неэтичны. Честность имеет и эволюционное, биологическое основание.

Далее текст на языке оригинала. Людина була вразлива, порівняно з тваринами: ні кігтів, ні хутра. Нам було потрібно для виживання збиратися разом. Але "разом" працює тоді, коли ті, хто поруч, не нападають і не зраджують.

Тому мозку було "вигідно" вмонтувати детектор нечесності прямо в тіло і в мозок - щоб реакція була швидкою й автоматичною.

Біолог Роберт Тріверс писав про альтруїзм, про те, що групи, де люди чесні, співпрацюють й реагують на порушення правил – в тому числі карають зрадників, мають більше шансів бути стійкими, перемагають групи, де немає всього цього.

І відчуття "аморальності" дійсно тілесне. Це пов'язано з острівцевою часткою нашого мозку – інсулою (і її зв’язком з мигдалиною та префронтальною корою). Інсула пов’язана з інтероцепцією – вона обробляє внутрішні відчуття тіла, відразу і огиду – як фізичну, так і моральну, відчуття несправедливості.

Еволюційно огида виникла як захист від небезпечного, наприклад, від отруєння зіпсованою їжею. Але мозок пішов далі і цю ж систему став використовувати для соціальних "отруєнь". Коли ми чинимо всупереч власним цінностям, бачимо підлість, зраду або нечесність, активуються ті самі мережі, що й при фізичній огиді. Тіло буквально може реагувати нудотою.

Якщо нас нудить від підлої людини, ми інстинктивно тримаємося від неї подалі. Інсула дбає про нашу безпеку. Якщо тебе нудить від власної нечесності - ти намагатимешся не повторювати це.

Огида на обличчі зчитується іншими миттєво. Це подає сигнал: не підходь до мене.

Мені іноді так і кажуть: "У тебе все на обличчі написано". Так само як і радість когось бачити, так і огида. Я намагаюсь пояснювати стосунки з людьми і тому, що мені стає фізично зле від відчуття нещирості.

Мені здається, що мораль – це своєрідна "технологія виживання". Але ці механізми можуть давати збій. Якщо людина довго живе серед брехні, насильства, принижень або маніпуляцій, мозок може поступово переставати реагувати так гостро. Те, що спочатку викликало огиду й напруження, може вже сприйматися як норма.

При виснаженні та вигоранні, коли нервова система перевантажена, мозок вимушений розставляти пріоритети. Сил на усвідомлення та емпатію може не вистачати. Виживання в цей момент буде найголовнішим.

Мозок не любить внутрішніх конфліктів, тому іноді ми змінюємо не саму поведінку, а вигадуємо пояснення поведінки.

Відчуття безкарності може знижувати нашу емпатію й чутливість. Коли немає наслідків, наш внутрішній моральний цензор слабшає.

Це ще одна причина, чому ми зупиняємо недоброчесну поведінку дитини.

Щоб сформувався її внутрішній "датчик" чутливості до "неїстівного" і неприйнятного.

В часи, коли наші відчуття так загострені чи, навпаки, приглушені – нехай наші "датчики" працюють чесно. У всіх сенсах.

Я покажу картинку з інсулою. Зупинилась на ній через її кольори : -)). автор Френк Гайярд. Створена для медичного ресурсу Radiopaedia.

Обіймаю, Родино як хочу Перемоги!