В разговорах о СЗЧ меня смущает привычка обобщать. Потому что эта аббревиатура объединяет две очень разные группы.

Далее текст на языке оригинала. Є ті, кому не пощастило з командиром. Ті, кому не давали перевестися. Ті, хто вигорів за довгі роки війни. Ті, кому потрібно було рятувати сім’ю. Ці люди встигли повоювати й послужити — і в якийсь момент накопичений знос змусив їх вирішити, що вони віддали країні усі борги.

А ще є ті, хто втік із БЗВП. Їхнє СЗЧ — це ще одна редакція "ухилянства". Абревіатура правопорушення змішує їх із першою групою, але вони навіть не спробували доїхати до воюючої армії.

Їм нічого згадати, нічого пред’явити і їхня участь у війні закінчилася, так і не розпочавшись.

Ми риторично об’єднуємо ці дві групи в одну. Не робимо різниці на рівні статистики. Не беремо до уваги під час винесення вироку. Без розбору відправляємо до штурмових підрозділів після повернення. У нас просто є загальна цифра — всередині якої ті, хто воював і вигорів, і ті, хто вирішив, що воювати має хтось інший.

Тут мав би бути якийсь висновок, але його не буде.