ОТКРЫТОЕ ОБРАЩЕНИЕ к Президиуму Национальной академии медицинских наук Украины и к коллективу Института медицины труда им. Ю. И. Кундиева.
от художника и общественного деятеля Альберта Лейзера Фельдмана Далее текст на языке оригинала. Шановні науковці, члени Президії, колеги!
Звертаюся до вас як художник і громадський діяч, який багато років співпрацює з українськими культурними та науковими інституціями.
Моє слово — не емоція, а необхідність відстояти принцип, без якого не може існувати ні мистецтво, ні наука: довіра.
Це ти сфері, що тримають суспільство у стані гідності й сенсу.
Саме з цієї позиції я змушений публічно висловитись про ситуацію, яка кидає тінь на репутацію Інституту медицини праці ім. Ю. І. Кундієва НАМНУ — установи, що на мій погляд, має бути символом довіри, професійності та людяності.
Саме довіра стала жертвою ситуації, яка сьогодні кидає тінь на один із найавторитетніших наукових закладів України — Інститут медицини праці ім. Ю. І. Кундієва.
Суть ситуації У стінах Інституту медицини праці ім. Ю. І. Кундієва відбулася виставка робіт, створених у межах гуманітарної ініціативи — на підтримку медичної спільноти та культури взаємоповаги між людьми, які лікують тіло, і тими, хто лікує душу. Експозиція була організована з благодійною метою — як акт підтримки і взаємоповаги між медичною спільнотою та митцями.
Після завершення експозиції картини й інші речі мені не було повернуто. Попри неодноразові офіційні звернення та спроби владнати ситуацію — належної відповіді я не отримав.
Особливо прикро, що до цього інциденту має безпосередній стосунок пан Богдан Божук, нині кандидат на посаду директора Інституту.
Моральний вимір Я утримаюся від юридичних оцінок.
Проте залишаю за собою право публічно заявити: особа, що причетна до утримання або неврегулювання ситуації із чужим майном, не має морального права очолювати наукову установу, яка повинна бути прикладом порядності, відкритості й відповідальності.
Інститут медицини праці — це не лише лабораторії, дослідження та звіти. Це простір довіри між ученими, лікарями та суспільством.
І якщо всередині цього простору допускається байдужість до справедливості, то ми всі ризикуємо втратити більше, ніж картини — ми втрачаємо моральний авторитет науки. Це місце, де вивчається здоров’я людини. Якщо інституція, що має бути зразком етики, замовчує подібні дії, це означає не просто втрату майна — це втрата довіри.
Заклик Мій заклик Я прошу Президію НАМН України і колектив Інституту:
Це не питання про одну виставку чи про мене. Не про мистецтво — це питання про репутацію державної науки та про цінності, на яких вона стоїть. Це питання про те, чи може інституція, яка вчить турботі про людину, залишатися байдужою до справедливості. Це питання про те, чи може людина, до якої є серйозні етичні претензії, представляти державну науку перед суспільством.
Замість післямови Я не прагну суперечки — я прагну справедливості. Мистецтво — це теж форма правди. І коли художник змушений захищати свої роботи, він фактично захищає саму ідею порядності. І там, де знаки порядність, зникає довіра — а без довіри не може існувати ні культура, ні наука.
Вірю, що академічна спільнота України здатна зробити вибір, гідний свого імені, і не дозволить, щоб моральна байдужість знецінила людяність і честь.
Культура, наука й медицина тримаються на спільних цінностях — гідності, порядності й повазі до людської праці.
І якщо ці слова втрачають зміст, будь-які наукові титули перестають мати вагу.
Я вірю, що наука і культура стоять по один бік — по бік світла, гідності та чесності. І сподіваюся, що саме ці цінності визначать рішення спільноти.
З повагою, Альберт Лейзер Фельдман художник, громадський діяч, автор експозиції в Інституті медицини праці ім. Ю. І. Кундієва м. Київ 31.10.25