«Якби мене запитали, чи хотіла б я ще раз повторити свій життєвий шлях, я б зі стовідсотковою впевненістю відповіла: «Так, я готова прожити своє життя ще раз, і ще раз стати дружиною Тараса». Єдине, що я б змінила, то, мабуть, себе саму, більше давала б чоловіку любові та уваги, більше говорила б йому, як сильно я його кохаю, адже треба вміти цінувати тих, хто є з нами поряд, тут і тепер» - Уляна Дорош.

Ці слова – це частинка історії кохання дружини, чоловік якої загинув на сході країни. Таких жінок в Україні тисячі, і історій кохання, які досі живуть в їх серцях – тисячі. Але деякі з цих історій відтепер навічно залишаться на сторінках книги. У Львові презентували книгу Наталії Хаммоуди «Соло надірваних струн», том 1, Львівщина.

На сторінках першого видання зібрані 25 історій кохання, які розповіли авторці книги жінки, які втратили своїх чоловіків у боротьбі за Україну. Серед цих 25 історій і дві про кохання двох гвардійців 2 Галицької бригади, Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького та капітана медичної служби Тараса Кончевича.

Ідея створення книги народилась у Португалії, а сама авторка живе у Тунісі, виконавці ж з України. По всій країні збирали історії, у Тунісі їх писали, а друкували у Білій Церкві.

«Це показує те, наскільки світ став тісний і наскільки українців багато по всьому світу, - говорить Костянтин Климчук, генеральний директор видавництва «Час змін інформ». – Ця книга – це живий приклад того, як через волонтерство ми можемо допомогти один одному. Це лише перша книга, всього плануємо випустити 25, у тому числі й історії з Криму. У кожній області свої історії кохання, тому ми хочемо ще раз вдихнути в них життя. Ми думаємо, що ці книги повинні показати, наскільки важко нашій країні дається свобода та незалежність».

Надія Богданівна Кульчицька, дружина «небесного генерала» розповідає, що працювали з автором книги через соціальні мережі та месенджері. Пані Наталія присилала текст, а Надія Богданівна перечитувала та поправляла. Говорить, що їх історія кохання з генералом навічно залишиться в історії.

«Ми познайомились з Сергієм Петровичем по фото: він побачив моє, а я його. Так і листувались три роки. Він навчався, і я навчалась. Він був моєю долею, а я його. Майже тридцять років ми прожили разом. Але я точно знаю, що він і досі поруч».

Лейтенант Аліна Новікова 2 Галицька бригада НГУ