Венесуельський президент Ніколас Мадуро в черговий раз переміг на виборах глави держави. Переміг, незважаючи на повну економічну розруху в країні, відсутність товарів, продуктів і просто грошей. Переміг, незважаючи на бойкот виборів з боку опозиції і відсторонення від участі в голосуванні її провідних кандидатів на пост президента. При цьому основний суперник Мадуро, Анрі Фалькон, якого багато опозиціонерів вважають зрадником за його згоду брати участь в організованому владою спектаклі, звинувачує Мадуро в фальсифікації підсумків голосування, пише на ЕспресоТВ журналіст Віталій Портников.
Перемога Мадуро - відповідь усім тим шанувальникам "справжньої демократії", хто говорить нам, прихильникам Майдану 2013-2014 років, що ми своєю участю в народному протесті порушили процедуру. Що насправді потрібно було всього лише трохи потерпіти, дочекатися чергових - ну або, в крайньому випадку, позачергових - президентських виборів і обрати нового главу держави. І тоді не було б ні смертей на Майдані, ні анексії Криму, ні війни на Донбасі. І економічних проблем теж не було б. І Януковича не було б.
Так ось, Янукович би був. Його переобрали б - як переобрали Мадуро. Партія Мадуро давно все програла в Венесуелі, у неї немає навіть більшості в парламенті. Але Мадуро ігнорує парламент. Він може собі це дозволити - тому що контролює силові структури, судову систему і виборчі комісії. У Януковича були рівно такі ж механізми контролю. Прихильники для танців на площах в разі його перемоги теж знайшлися б - адже ми ж своїми очима бачили Антимайданом. Так, цих прихильників було б меншість - але хто б про це дізнався?.
Влада без проблем підтасувала б і явку, і підсумки голосування. Голосування, до участі в якому не був би допущений жоден реальний конкурент диктатора. Втім, який-небудь підставний конкурент теж звинувачував би Януковича у фальсифікації - і інтерв'ю з ним показували б і по російському телебаченню, і в студії Савіка Шустера (Шустер, як ви розумієте, теж залишився б). Щоб ми бачили, яка у нас демократія - ось, людина звинувачує владу у фальсифікаціях і йому нічого за це не буде.
Анексії Криму та війни на Донбасі, звичайно, не було б - навіщо окупувати якісь окремі шматки чужої землі, коли ти господарювати у всій країні? А ось смерті могли б бути - опозиційних політиків і журналістів, критиків влади, просто людей, які були б незадоволені кримінальним режимом. Режимом, який би правив би Україні десятиліттями - як режими Мадуро, Путіна або Лукашенко. І все було б Донбас. Тільки ніякої демократії не було б - втім, навіщо вона потрібна тим, хто впевнений, що краще гривня по 8, ніж демократія.
Так ось ніякої гривні по 8 не було б. Була б економічна розруха, пов'язана з тотальним розкраданням країни - власне, в 2013 році вона вже починалася, Майдан і розвал держави Януковича тільки прискорили цей неминучий крах. Прискорили - але і створили можливості для реформ і змін. А так ніяких умов не було б. Ми жили б на подаяння Путіна - а у нього грошей не вистачає і на своїх.
Втім, одна відмінність у тій економічній ситуації від ситуації, що сьогодні було б. Тим, хто посмів би обурюватися гривнею по 25 (або по 45, хто знає), швидко вибили б зуби.
А ті, хто залишилися при зубах, навчилися б мовчати або аплодувати - благо, у нашого суспільства хороша радянська школа пристосуванства і колабораціонізму.
І зараз ми з вами не читали зі співчуттям і подивом новини про Мадуро, а готувалися б до чергових виборів Януковича, обговорювали б, як Путін подивився на нашого донецького «дуче» на своїй інавгурації і кому Янукович передасть владу - Медведчука або своєму синові Олександру. Це і були б всі наші з вами новини. Але це не були б новини України. Тому що ніякої України фактично не існувало б.