Саме тому, хочеться зокрема, розповісти про шановану у місті Золочеві родину Мірчуків.

У далекому 1959 році молодий хлопчина Андрій Мірчук, родом із Брестської області, призивається на строкову військову службу у внутрішні війська колишнього Радянського Союзу, у місто Броди Львівської області. Строкова служба йому сподобалась, адже перебуваючи на посаді сапера, неодноразово брав участь у знешкодженні боєприпасів, що не спрацювали з часів Другої світової війни. Юнак за своїм особистим переконанням вирішив присвятити своє життя служінню Вітчизні. Після закінчення середнього військового училища у місті Харкові, уже молодший лейтенант Андрій Павлович Мірчук призначається на посаду командира навчального інженерно – саперного взводу військової частини 3350, що дислокується у місті Золочеві. За час своєї нелегкої та напруженої служби пройшов посади командування роти та батальйону.

Проходячи військову службу у Золочеві, молодий юнак познайомився та пов'язав своє особисте життя із чарівною Софією.

Дружина також перейнялася службою коханого чоловіка і вирішила присвятити себе військовій справі. За свою тривалу службу вона пройшла посади діловода навчальної роти, батальйону та діловода продовольчої служби.

Впродовж свого сімейного життя, зразкова сім'я виховала двох прекрасних синів Павла та Віктора, які теж пов'язали своє життя із військовою службою.

Зокрема, молодший син Віктор закінчивши у 1994 році Харківське вище військове училище тилу і транспорту, розпочинає своє проходження служби у військовій частині 3007 на посаді начальника майстерні з ремонту озброєння. У 2010 році Віктор звільнився у запас з посади начальника служби озброєння у званні підполковника.

Він щиро надіявся на спокійний відпочинок після тривалої військової служби, але загострення ситуації на східних рубежах нашої держави перекреслило мрію та внесло суттєві зміни у життя Віктора. За своїм особистим переконанням, незважаючи на свій вік, підполковник призивається на військову службу та виконує завдання в зоні АТО.

Його тверда особиста думка:  «На моє велике переконання, захист Вітчизни - це найголовніше, що потрібно виконувати кожному військовослужбовцю, кожній людині, яка зобов'язалася стати на захист територіальної цілісності нашої держави незалежно від своїх особистих уподобань. Я не хотів стояти осторонь від подій на сході Батьківщини, відчував внутрішню силу та невикористаний потенціал, бажання передати свої вміння іншим нацгвардійцям, адже неодноразово був призером та чемпіоном Західного регіону зі стрільби з СВД. Тому й вирішив знову одягнути військову форму. Мене влаштовувала будь-яка посада, щоб бути корисним для українського народу».

На сьогоднішній день, перебуваючи на посаді заступника командира батальйону, він передає всі накопичені знання гвардійцям, що навчаються у Навчальному центру Національної гвардії України.

Повертаючись до сімейних традицій, слід зазначити, що бажання служіння Батьківщині на цьому не завершилось. Дружина Тетяна Михайлівна також присвятила себе військовій службі. З 2006 року по теперішній час вона виконує обов'язки діловода служби.

Але найбільшим досягненням цієї неперевершеної, і можна сміливо сказати патріотично настроєної військової сім'ї, є бажання дочки Юлії прислужитися Україні.

Любляча донька батьків, Юлія, здобувши медичну освіту у Дубеньському медичному коледжі, за своїм твердим переконанням складає Військову присягу на вірність українському народові та приступає до виконання обов'язків санітарного інструктора у навчальному підрозділі.

«Я змалку захоплювалася своїм дідусем і бабусею та татком. Розуміла, що мій татусь сильний, розумний та сміливий.

Коли я усвідомила його непереборне прагнення йти на захист України, повернувшись у лави гвардійців, це стало поштовхом для прийняття переконливого рішення у здійсненні мого юнацького бажання пов'язати себе із військовою службою в Національній гвардії».

Можна сміло сказати, що родина військовослужбовців Мірчуків є прикладом для наслідування майбутніх поколінь.

Непереможною є та нація, у якій існують сім'ї та родини здатні виховувати патріотів, що готові боронити свою Батьківщину.