Українське медіаполе складається з двох частин.

В одній його частині - власне українські ЗМІ: ліволіберальні, ліберальні, правоконсервативні. Провладні та опозиційні. Самоокупні і дотаційні. Ангажовані і нейтральні. Нудні і цікаві. Професійні і не дуже. Дотримуються стандартів і порушують їх.

А в другій його частині - майданчики, власники яких в тій чи іншій формі вирішують задачу по деконструкції української державності. ЗМІ, які отримують гроші з Москви або від колишнього оточення Віктора Януковича. Там платять великі зарплати і не економлять на витратах. Вони можуть бути різними за рівнем професіоналізму, але їх власники навряд чи хочуть перемоги України в тій війні, яка почалася три роки тому.

Це й справді дуже зручно - не замислюватися про те, з чиїх рук ти береш гроші. Думати, що ти в опозиції, не помічаючи, що ти по інший бік окопів. Вважати, що ні несеш відповідальність за ЗМІ, в якому працюєш. Успоківать себе тим, що "всі однакові".

Тим більше, що люди, націлені на ідеї реваншу, готові платити на порядок більше, ніж в середньому по ринку. Хороша анестезія совісті.

До того ж завжди можна заспокоїти себе тим, що пам'ять українського суспільства - як у золотої рибки. Що кожна сторінка в трудовій книжці легко перегортається. Що гроші не пахнуть.

Так ось, це неправда. пахнуть.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторського.

Приєднуйтесь до групи "Обозреватель Блоги" на Facebook, слідкуйте за оновленнями!.