В 2016 году последний звонок во многих учебных учреждениях Украины прозвенит 27 мая. А затем пройдет выпускной в 11-х классах и только 10-11 июня в 9-х классах.
Оправдали ли ваши надежды, не знаем: Ведь экзамен конечный еще так далек, А пока мы вас в гости к себе приглашаемНа наш праздник веселый – Последний звонок!
И простите, пожалуйста, все прегрешенья, Что у нас накопились к последнему дню: И контрольные с грузом неверных решений, И ответы невнятные, и болтовню, Но вы знайте одно: школу помнить мы будемИ не только в взволнованных этих словах. Педагогов своих никогда не забудем, И Ваш труд отзовется в наших делах.
* * * Пролетели годы незаметно –До свиданья, школа навсегда! Знай, минуту расставанья этуТы забыть не сможешь никогда! Воплотить мечту свою старайсяИ в большую жизнь смелей иди! В дружбу верь, в себе не сомневайся –Ждут успех и счастье впереди!
* * * В дитинства радісні рокиВели до школи нас стежки, Щоб знань отримали запас. Тепер ми тут – в останній раз!
Правдиву мудрість настановНам вчителі дарують знов, Любов і щирість без прикрасВ щасливу путь! В останній раз!
Вітання, квіти запашні…Та трішки посмішки сумні, Бо на подвір’ї школи класЗібрався вже останній раз.
З життєвих непростих дорігЩе звернем на шкільний поріг, Та день знаменний цей для нас: Ми школярі… в останній раз!
Лінійка. Привітання. Сміх! Лунає дзвоник не для всіх! Це свято – нам! Спинися час! Нехай дзвенить! В останній раз… * * * Звонок. Последний. Все. Не будетДежурства, парт, учителей... И ветер, ветер вольный дует! Ну что ж, пусть дунет он сильней.
Мы разлетимся, как пыльца над лугом. Но каждый скажет, так же, как и я: Честны друг перед другом будем. Мы все едины, мы — одна семья.
Когда-нибудь, зимою или летомУслышит кто – то: “Ба! Вот это да! Серега, боже, ты ли это? “Нас разведут пространства и года.
Звонок последний, мой последний класс... А первоклашки будут помнить нас?
* * * Дорослі стали ми, вчорашні діти. Дзвінок востаннє нам сьогодні продзвенить. І можна з цього й справді порадіти, Але чомусь сумною стала мить.
Останній раз ми сядемо за парти. І більше не прийдем сюди дітьми. Відразу стало якось не до жартів. Враз подорослішали й просвітліли ми.
Дитинство й юність в школі пролетіли. Ми вчились тут, співали і жили. Дорослими всі стати так хотілиЙ сьогодні ми до цього підійшли.
І ось поріг. За ним нові дороги. Розлетимось по них, немов пташки. А в серці сумніви, непевність і тривоги, Й мереживом — незвідані стежки.
Нас не покличе дзвоник в рідні класиЙ лінійка вереснева буде не для нас. Ще свіжі спогади. Й задумаєшся часом, Як швидко у житті спливає час.
Та зустрічай усіх нас, доле світла, Не дай зігнутися від нелегких проблем. Веди до успіху, до перемог, до світла, Не дай упасти під житейським тягарем.
Ми віримо, що буде все, як треба, Щасливі зорі усміхнуться нам. Нас кличе до польоту синє небо. Ми летимо назустріч всім вітрам!
* * * Мы шли в первый класс, мы садились за партыИ многим не вспомнить свой первый урок. И каждой весной, каждый раз приближался, Наш грустный, печальный, прощальный звонок.
Нас школа звала, нас манили наукиИ скучно нам было, играть во дворе. Привычными стали, уроков минутки, Как много хорошего, в школьной поре.
Здесь нас научили и воспитали, Здесь были хорошие учителя. Мы школу для новых детей оставляем, Прощай и до встречи школа моя.