У неділю ввечері, перебуваючи при здоровому розумі й твердій пам'яті, я спостерігав по телевізору викрадення норвезького прем'єр-міністра російськими спецслужбами. Разом зі мною до екранів припали 663000 норвезьких телеглядачів, що для п'ятимільйонного країни свого роду рекорд.

Це був, однак, не документальний репортаж, а перший епізод найдорожчого в історії норвезького телебачення остросюжетногосеріала "Окуповані" (Okkupert, телеканал TV-2) за сценарієм Ю Несбі, автора популярних трилерів, відомих у всьому світі.

Згідно зі сценарієм, екологічно заклопотане уряд Норвегії в недалекому майбутньому перейде на виробництво енергії з торію та припинить видобуток і поставку нафти і газу - що, у свою чергу, викличе окупацію країни Росією з метою відновлення нафто- і газоторговлі.

Ще наприкінці серпня, т. більш ніж за місяць до прем'єри, посольство Росії в Норвегії висловило жаль про те, що Росія в серіалі зображена в ролі агресора в гірших традиціях холодної війни, і особливо це недобре в рік святкування 70-річчя Перемоги.

Не виключено, що посольським співробітникам вдалося по дипломатичних каналах роздобути і заздалегідь подивитися всі десять епізодів серіалу і вони точно знають, про що говорять. Але пересічним глядачам зразок мене на основі перегляду тільки одного початкового епізоду важко прийти до яких-небудь певних висновків.

По-перше, в телефільмі Росія втручається у внутрішні норвезькі справи не з власної ініціативи, а на прохання Євросоюзу, про що норвезькому прем'єр-міністру Йеспера Бергу (у цій ролі зайнятий Хенрік Местад) недвозначно заявляють по скайпу французькі та шведські колеги. Яка ж тут холодна війна? Хіба за часів холодної війни Європа і Радянський Союз могли об'єднатися проти Норвегії?.

По-друге, в реальному житті Норвегія посідає друге місце після Росії щодо постачання нафтової і газової продукції до Європи, і зникнення такого конкурента з ринку з доброї волі вже саме по собі створило б для Росії величезне економічне перевага, яку зовсім необов'язково закріплювати військовим втручанням.

По-третє, у норвезькій нафтової і газової промисловості зайнято близько чверті мільйона чоловік (не кажучи вже про державний нафтовому стабілізаційному фонді, гаранті добробуту кожного норвежця). Який же нормальний прем'єр-міністр стане власноруч різати курку, яка несе золоті яйця? І все це заради торію, коли кожен школяр знає, що продукти трансмутації торію ненабагато нешкідливіше урану?

Та від подібного прем'єра свої норвежці позбудуться в два рахунки, і ніяка російська інтервенція не знадобиться.

Іншими словами, конфлікт в серіалі виглядає настільки неймовірно, що про паралелі з реальним життям і політичних провокаціях говорити важко. Але публічні жалю посольства, підігріваючі ажіотаж, виявилися авторам серіалу тільки на руку.

У наступному епізоді обіцяно замах на надзвичайного і повноважного посла Росії в Норвегії Ірину Сидорову (її грає Інгеборга Дапкунайте). Яка тут буде реакція російських дипломатичних кіл?.