Наталія Мосейчук виховувалась у родині у переїздах, бо тато – військовий, а мама – вчителька. Її дитячі роки припали на навчання у школі в Угорщині. Потім родина переїхала до Житомирської області.. І далі до Києва. Коли торкнулися цієї теми, то про рідну людину Наталя говорила з грудкою в горлі та зі сльозами на очах.. " Я була, звичайно, тато дочка. Мені його не вистачало"

Батьку Наталії, Миколі Федоровичу, 81 рік. 1983 року він воював в Афганістані, у найнебезпечнішій точці, у Кандагарі.. Телеведуча поділилася сімейними спогадами:.

" Тоді більше коштували танки. Розповів історію, коли танк їхав серпантином, то мало не впав у прірву. Йому по рації передали, як не довезеш танк, зірвемо погони, а сам сядеш. І тоді під ворожим вогнем солдати витягували його тросами замість того, щоб рятувати своє життя..

З війни тато повернувся поранений, важко було відновитись для нормального життя.

" Хочу, щоб почули мене росіяни, чиї рідні зараз воюють в Україні. Їм не треба бути тут, як і моєму батькові, не потрібно було бути тоді в Афганістані.

Мій батько півтора роки був в Афганістані, потім був поранений і кілька років провів у госпіталях. Назавжди запам'ятала момент, коли ми зустрічали тата з квітами на пероні у Бердичеві. Була спека, але він вийшов із вагона в шинелі, ніс валізу в одній руці, а в другій була палиця.. І коли я побачила свого тата в такому стані… з цією картинкою я живу досі… Скоро і ви бачитимете такими своїх батьків та дітей – без рук, без ніг… І будете з такими людьми жити. Але у вас є шанс – зателефонуйте своїм та скажіть, щоб здалися в полон, щоб не воювали проти українців"