Мешканка міста з жахом згадує події, які довелося пережити її родині та їй самій. Ірина розповіла, що спочатку не повірила, що Росія напала на Україну.

Але коли прочитала у новинах, що окупанти бомбять Київ, Дніпро, Харків, то одразу ж відвезла доньку за місто до своїх батьків.. А сама повернулася до Маріуполя.

Сама ж Клисичко нагадує, що з рідними майже не було зв'язку. Тож для неї було радістю почути, що з її дочкою та батьками все добре. Сама ж Ірина ховалася спочатку у квартирі, а потім – у підвалі. Але коли постріли набагато почастішали, Клисичко вирішила, що треба тікати з міста..

Ірина поїхала в район міста, де було " Клісичко поселили в себе незнайомі люди. Втім, і там було небезпечно. Вона поїхала до батьків за місто.

Ірина згадує, як їм у магазин привезли хліб.

" Ми купили ще теплий батон, розривали цей батон і не могли наїстися..

Звичайний хліб замінив нам усі цукерки, всі солодощі"

А потім почалося життя в окупації. Російські військові приїхали до селища, де знаходилася Ірина, і почали встановлювати там свої правила. окупанти приходили до будинків, перевіряли всі речі. А коли Клисичко казала їм, що через них мирні жителі втратили своїх близьких, будинки та роботи, окупанти відповідали, що їм не шкода українців.

\? Нам вас не зовсім шкода”, – згадала Ірина.

Наразі жінка перебуває у Запоріжжі та вірить, що повернеться у звільнений від окупантів Маріуполь.