Щороку по вже добре сформованою традицією співак Віталій Козловський змінює сценічний костюм на військову форму, а свої хіти - на улюблені військові пісні, які виконує в рамках концерту «Перемога. Одна на всіх »на телеканалі« Інтер ».
Напередодні свята в ексклюзивному інтерв'ю сайту TV. UA артист розповів про свій виступ, улюбленої бабусі Валентині і своєї особистої війні за мрії.
Віталій, в цьому році ви заспіваєте для ветеранів та глядачів концерту «Пісеньку військових кореспондентів». Наскільки для вас важко виконувати військові композиції?.
Фронтові пісні несуть в собі дивовижну енергетику і історію. У них є неймовірна сила волі і духу. Люди вміли радіти життю, знаючи, що завтра для них може і не настати. «Пісенька військових кореспондентів», на перший погляд, танцювальна та завзята.
Але якщо уважно вслухатися в слова, в яких мій герой звертається до одного: якщо нас там завтра уб'ють, то все одно хтось згадає, згадає, зважатиме, - хочеться плакати. Можна було злякатися, розклеїтись, опустити руки. Але ці люди йшли вперед і віддавали своє життя за Батьківщину, за близьких. Тому я завжди із задоволенням беру участь в проектах каналу «Інтер» і особливо - в концертах до Дня перемоги.
Наскільки відомо, в номері буде багато танців. Зізнайтеся, багато часу провели на репетиціях?.
Не повірите, постановку зробили всього за пару годин! За це я і люблю працювати з режисером-постановником Оленою Коляденко! Вона чітко ловить характер. Це вже не просто хореографія - це перформанс.
У якому образі постанете перед глядачами? Наскільки вам в ньому комфортно?.
На концерті до Дня Перемоги я завжди у формі. Це вже традиція. Ще одного разу я приміряв шинель під час зйомок кліпу «Будь сильніше». Але там мова йшла не про війну в тому понятті, в якому ми говоримо про неї 9 Мая. Швидше, це війна за свої мрії, краще життя, почуття особистої свободи. Про те, що в житті можна нахилитися, але прогинатися - ніколи. Про те, що ми все проходимо свою маленьку війну.
9 Мая прийнято вшановувати ветеранів та їх подвиги. А кого ви згадуєте в цей день? Що розповідали ваші рідні про той страшний період історії?.
Я виріс на розповідях своєї бабусі Валентини, яка була дитиною війни. Вона не з чуток знає, що таке ховатися від німців і переживати голод. Вона розповідала, що в ті страшні часи літо було періодом блаженства - можна було прогулятися кукурудзяним полем і поласувати качанами. А якщо відкривалася стрілянина - поле було для них укриттям. Бабуся говорила, що в якийсь момент страх зник - таке життя стала їх звичним існуванням. А ще голод ...
Коли моя прабабуся ділила на величезну родину четвертинку буханки хліба. Для прадідуся як годувальника сім'ї вона завжди ховала шматок побільше. Але одного разу моя бабуся побачила, куди її мама сховала хліб, - залізла туди і з'їла татову частку. В іншій родині за таке ременя заробити можна було. Загалом, страшне було час. І як же вони були щасливі, коли оголосили про закінчення війни.
Дивіться концерт Перемога. Одна на всіх 9 травня на каналі Інтер о 20:30.