Центр національного опору сформулював чіткі інструкції щодо протидії ворогові. Спецназівці Сил Спеціальних Операцій ЗСУ публікують практичні поради: як оборонятися в місті, як діяти, коли зник мобільний зв'язок та інтернет, як повідомити про переміщення ворожої техніки або непомітно та безпечно її знищити, як завести та викрасти російський танк.

Для " У ньому розповідають про методи активного та пасивного опору населення, які можуть чинити навіть мешканці тимчасово зайнятих територій, де окупант намагається взяти під контроль владу та залякувати населення.

Спецназівці зазначають, що пасивний опір є найбезпечнішим, при цьому може спонукати окупантів приймати помилкові рішення, гальмувати його діяльність.. Наприклад, можна доброзичливо вказувати окупанту невірний напрямок дороги, холодно ставитися до агресорів та колаборантів, бойкотувати участь у заходах окупантів, залишати записки в поштові скриньки з погрозами на кшталт «за тобою скоро прийдуть».

Активний опір завдає шкоди ресурсам та живій силі окупантів. Це можуть бути диверсії в будинках, промислових підприємствах, виведення з ладу транспорту, комунікацій та ліній електропередач.

«Прості саботажі у побуті можуть проводити усі громадяни незалежно від віку чи статі. При цьому ви наражаєтеся на мінімальний ризик розкриття або травмування», - стверджують спецназівці.

Зокрема, однаково цінним може бути прокол шини на армійській вантажівці окупантів та псування партії тканини, яка має надійти для виготовлення бронежилетів ворожим військам.

Також у збірнику є рекомендації для чиновників, які обіймають керівні посади при адміністрації окупаційної влади, поліцейських, медиків, вчителів, начальників складів, священиків та працівників паспортного столів.

При цьому всім радять мати алібі на час опору, не вибирати цілі невідповідні з вашими можливостями і не хвалитися своїм подвигам знайомим і своїм рідним.