Щоб жилося ще гірше, я подивився фільм Климова з назвою "Агонія". Клімов той самий чоловік у режисерському справі, який любив дати гнильцю і трагізм.

Це він зняв "Іди і дивись", де нацисти залишають посеред палаючого села бабусю в ліжку, і фоткаються з малолітньою партизаном, приставляючи до його скроні пістолет. Загалом, Сартра і Камю така безнадія і не снилася, а італійський майстра жахів на зразок Фульчі могли і посивіти, подивившись роботи Климова.

"Агонія" суть є гротескна чорнуха про падіння царизму в Росії і конкретно про безумці Распутіна, який то напивається до білочки, то плаче як дитя, то валяється в багнюці, то вирішує складу царського кабміну, то впадає в напад люті, то пророкує майбутнє.