Вот так сегодня снова горят украинские склады. Roshen, Fozzy, Rozetka, "Аврора". За этими названиями – не просто квадратные метры, товар и цифры в отчетах. Там работают тысячи людей. Зарплаты их семей. Налоги, на которые государство покупает оружие, платит военным, лечит раненых.

Далее текст на языке оригинала. Коли Росія палить український бізнес – вона б’є не по коробках на складах. Вона б’є по здатності України жити, працювати і воювати.

Саме цього ворог і хоче: знищувати підприємства, вибивати робочі місця, скорочувати надходження до бюджету, сіяти страх і відчуття, що завтра може не бути нічого. Після українських ударів по російській воєнній інфраструктурі було очевидно, що Росія шукатиме можливості для помсти. І економіка буде однією з її цілей.

Тому незрозуміло інше: чому держава досі не запропонувала системного захисту тим, хто фактично фінансує її стійкість?

І зовсім абсурдно виглядає ситуація, коли Росія намагається знищити українське підприємство ракетами і дронами, а українська держава паралельно створює йому проблеми санкціями та кримінальними провадженнями. Росія б’є по Roshen "шахедами", а всередині країни продовжують вставляти палиці в колеса. Дивне розуміння слова "єдність".

Пора нарешті закінчувати з практикою санкцій проти громадян України, які живуть в Україні, працюють тут, платять тут податки і підтримують Збройні Сили України. У держави, яка воює за власне існування, має вистачати здорового глузду відрізняти ворога від того, хто наповнює її бюджет і допомагає армії.

Так само треба припинити через різних "мудрих" з офісу президента тиснути на суди, включно з Верховним судом, навіть якщо дуже хочеться зберегти для себе таку "іграшку" як санкції проти українців.

Ми раніше передали прем’єр-міністру конкретні пропозиції щодо страхування воєнних ризиків і захисту українського бізнесу, зокрема посилення ППО інноваційними засобами. Чекаємо не формальної відповіді. Чекаємо рішень.

Росія робить усе, щоб українська економіка не витримала цієї війни. Не варто допомагати їй у цьому.